Юнак щойно закінчив коледж, як вулицями його рідного міста рушили російські колони. Рішення взяти до рук зброю стало миттєвим.
Вже ввечері першого дня повномасштабного вторгнення він прийняв свій перший бій, який визначив подальше життя.
Сьогодні позивний «Кракен» добре відомий у лавах 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Його військовий шлях розпочався 24 лютого 2022 року, коли окупанти зайшли в Суми. Тоді 18-річний хлопець разом з однолітками вирішив, що не залишить своє місто без опору.
«Перший день, мені всього 18 років, навкруги стріляють, б'ють із РПГ, летять гранати. Ми біжимо, переступаємо через тіла – дякувати Богу, не наші, а окупантів. З одного боку, відчуваєш шалений адреналін, а з іншого – невимовний страх», — пригадує Кракен ті події.
Мотивація була простою та дієвою – захистити родину, жінок і дітей, адже в місті залишалося мало військових підрозділів, здатних стримати навалу. Батьки та друзі підтримали його рішення, багато хто з товаришів теж став до зброї. За чотири роки в армії він пройшов шлях від бійця роти охорони до розвідника та командира відділення ударних дронів.
Свій за свого
Після деокупації Сумщини підрозділ Кракена переформатували в окремий батальйон, де вони підписали контракти. А коли їхній досвідчений командир перевівся до 58-ї ОМПБр, хлопці не вагаючись пішли за ним.
«За своїм командиром ми почувалися, як за кам'яною стіною. Коли він запропонував піти разом із ним, ми не вагалися. Усі знали, що 58-ма – це бригада з нашої області, і там служить багато наших знайомих. Зараз ми вже окрема рота БПЛА», - розповів боєць.
Сніг замість води та втрати, які неможливо забути
Війна навчила Кракена виживати в умовах, які важко уявити у 21 столітті.
«Ворог охопив нашу позицію на 270 градусів. Тривали постійні стрілецькі бої та штурми. Боєкомплект ми мали, а от води не було зовсім. Це був лютий. На бліндажі лежала клейонка зі снігом – ми збирали його, щоб хоч якось втамувати спрагу. Єдина стежка до нас постійно прострілювалася ворожим кулеметом, пройти нею було нереально. Тоді наш дрон зміг скинути лише півлітрову пляшку води. А нас багато, серед нас поранені... Отак і виживали ті два дні», - пригадує військовий.
Та найважчим ударом для Кракена стала втрата близьких друзів. 14 лютого 2024 року під час оборони позиції біля Вугледара в один день загинули п'ять його побратимів. Троє з них були поруч із ним із перших днів захисту Сум.
Був у житті військового і кризовий момент, коли він самовільно залишив частину (СЗЧ). Через сімейні обставини та відмову у відпустці він поїхав додому. Проте, як зізнається Кракен, він знав, що повернеться у свій підрозділ і продовжить службу:
«Побув удома 40 днів, побив байдики. Побачив, що війна нікуди не зникла і навпаки, стало гірше – мої рідні Суми дуже сильно потерпають від ударів окупантів. Тоді я усвідомив, що треба вже повертатися. Не буде жодної користі від того, що я просто сидітиму вдома поки триває війна».
Увесь час перебуваючи вдома захисник щодня зідзвонювався з побратимами, які розповідали йому бойову обстановку.
«Вони казали: «Братику, відпочивай, але недовго – повертайся». Я знав все, що там відбувається, тому ментально від війни так і не відключився. А у свій крайній день у Сумах я поїхав на кладовище. Провідав усіх своїх загиблих хлопців і остаточно зрозумів: треба повертатися до своїх», - відверто розповів Кракен.
«Випускайте Кракена»
Але навіть у найважчі часи на фронті завжди залишається місце для солдатського гумору та курйозів. Свій позивний 22-річний командир отримав зовсім випадково, і завдячує цим соціальним мережам.
«Чому саме такий позивний? Один із побратимів знімав відео для ТікТоку. І якось ролик, де я вилажу з «бехи» (бойової машини піхоти – прим.), залетів аж на два мільйони переглядів. Він наклав на нього трек «Випускайте Кракена». Відео стало шалено вірусним, усі навколо почали кликати мене Кракеном. Так це ім'я і закріпилося за мною дотепер», - з усмішкою пригадує військовий.
Війна майбутнього: чому дрони змінюють усе
Кракен одним із перших зрозумів, що майбутнє бойових дій належить безпілотним системам. Починаючи з польотів на базових «Мавіках» у Серебрянському лісі, де дрони запускали буквально з бліндажа, він пройшов фахову підготовку у Києві та став оператором FPV-дронів.
«Зараз усе зав'язано на безпілотниках. Суто розвідників чи снайперів залишається дедалі менше. Цю сферу необхідно невпинно вивчати. FPV-дрони – складна річ. Перші три дні навчання нічого не виходило, я навіть думав, що це не моє. Але на четвертий день узяв пульт – і полетів ідеально», – поділився захисник.
На питання про те, що робитиме після перемоги, Кракен відповідає чітко: спочатку поїде на пару місяців відпочивати на океан. Але після відпустки планує повернутися до війська, щоб будувати кар'єру офіцера, адже українська армія сьогодні є однією з найсильніших та найперспективніших у світі.
Тим, хто уникає служби, радить сумлінно працювати на заводах і донатити на потреби Сил оборони. Тих же, хто лише вагається, закликає обирати підрозділ, де є друзі – серед своїх адаптація проходить значно легше.
Про таємниці навчання на FPV-пілота, правду про виплати для молоді 18-24 років та те, чому його дзвінок о 12-й ночі шокував військових рекрутерів – дивіться у повному інтерв'ю:
Читай також:
