Хтось терпить побої й чекає, коли ситуація налагодиться. Інший вважає постійні образи й заборони чимось буденним і незначним.
У 2018 році до поліції надійшло близько 116 тисяч повідомлень про домашнє насильство, але це лише десята частина від реальної кількості. Експерти кажуть, що жертви звертаються за допомогою після 7-10 випадку. Їм просто вривається терпець.
Як поліція бореться з цією проблемою, куди звертатися постраждалим і в чому проявляється психологічне та фінансове насильство?
Про це редакції 2plus2.ua розповів помічник Голови Національної поліції України Андрій Ткачов.
-
Як поліцейські протидіють домашньому насильству?
Сьогодні поліція реагує на кожен виклик. Якщо факт вчинення насильства доведено, то нове законодавство дозволяє провести оцінку ризиків і спрогнозувати можливе продовження або посилення домашнього насильства. І, відповідно, винести терміновий заборонний припис. Завдяки цьому механізму можна ізолювати кривдника від жертви до 10 днів.
Фото: unsplash.com
Щоб ви розуміли, раніше робота поліції полягала у складанні адміністративного протоколу й розслідуванні в рамках кримінального провадження. І навіть якщо були нанесені тілесні ушкодження, слідчий все документував та передавав до суду – на цьому робота поліцейського закінчувалася.
Всі рішення щодо притягнення кривдника до відповідальності приймав суд. А відокремити винного, щоб постраждала особа була в безпеці, поліцейський не міг.
Терміновий заборонний припис дає таку можливість. Саме тому він є необхідним елементом, щоб протидіяти домашньому насильству.
«Завдання сучасної поліції не лише задокументувати злочин, а й проінформувати людину, куди можна звернутися за допомогою».
Для того, щоб визначити, чи справді постраждала особа в небезпеці, поліцейський заповнює з нею спеціальну форму оцінки ризиків – проставляє відповіді «так», «ні» або «невідомо». Сума балів підраховується і вказує на рівень загрози.
Якщо він високий, поліцейський зобов’язаний винести терміновий заборонний припис. Якщо середній – найімовірніше, його потрібно винести, а при низькому рівні загрози поліцейський на власний розсуд вирішує, виносити заборонний припис чи ні. Звісно, що правоохоронці враховують не лише результати опитування, а й інші фактори загрози.
Фото: unsplash.com
На жаль, в законодавстві є певні прогалини, які заважають до кінця виконати свою роботу. Нещодавно стався жахливий випадок, коли чоловік окропом облив сплячу дружину і наніс важкі тілесні ушкодження. Жінка потрапляє в лікарню, про що, звісно, одразу інформують поліцію.
Це кримінальний злочин, але у законі сказано, що поліцейський може затримати особу лише за певних умов: коли застав її під час вчинення злочину чи замаху на його скоєння, або якщо очевидець (в тому числі потерпілий), сукупність ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що особа вдалася до протиправних дій.
Та що робити, коли потерпіла лежить без свідомості, рідних немає, будинок чоловік замкнув і кудись пішов, а потрапити до помешкання ми не можемо?
Фото: unsplash.com
В такому разі поліція розпочинає кримінальне провадження та проводить досудове розслідування. І може затримати чоловіка тоді, коли буде оголошена підозра та надано ордер на арешт судом. Поліцейський має погодити з прокурором та вручити правопорушнику цю підозру, написати клопотання до суду про надання ордеру на арешт.
Проте, якщо йому вже вручили підозру, хіба він буде чекати, поки я прийду з ордером і його зарештую? Левова частка українців не завжди знають, як працює наш закон, а потім нарікання – чому поліція негайно не затримала винуватця.
«Відмінність поліцейського від громадянина в тому, що громадянин може робити все, що не заборонено законом, а поліцейський лише те, що ним дозволено».
-
Чи відбуваються в законодавстві зрушення, які б сприяли боротьбі з домашнім насильством?
Так, адже з 11 січня набула чинності важлива кримінальна стаття щодо домашнього насильства. До неї є науково-практичний коментар, який каже, що третій доведений факт вчинення домашнього насильства – це кримінальна відповідальність. Раніше максимальне покарання, яке міг отримати кривдник – 2 тижні арешту. Зараз йому загрожує до двох років позбавлення волі.
Для швидкої реакції на випадки домашнього насильства створені спеціальні мобільні групи поліції – «поліція проти насильства», більш відомі як «Поліна». Усі поліцейські (а їх понад 400) пройшли спеціальне навчання. І вже зараз є наказ Голови Національної поліції про їх запуск в усіх обласних центрах України. До слова, вже з 17 вересня запрацює 45 таких груп. За вже наявними викликами ми визначали приблизну кількість, яка повинна бути в кожному місті.
Наприклад, у Харкові їх буде 3, а в Києві 9. З часом ми врахуємо усі дані й за потреби десь розширимо групи, а десь навпаки – скоротимо. В сільській місцевості, де є об’єднані територіальні громади, буде діяти інший проект – «поліцейський офіцер громади». Під час навчання учасники також вивчали нові сучасні механізми реагування на випадки домашнього насильства.
-
В чому проявляється психологічне насильство і як його можна довести?
Це поняття досить широке – від образливих слів до постійного приниження гідності, коли людина відчуває стрес і може впасти в депресію. Можливі й переслідування, коли один із партнерів змушує іншого нервувати. Якщо дитина бачить, як батьки лаються і б’ються – це також психологічне насильство щодо дитини.
Часто після розриву стосунків чоловік погрожує оприлюднити особисті фото дружини. Кваліфікувати даний злочин як насильство можна тоді, коли є достатньо доказів – листування, скріншоти тощо. Але всупереч тому, що такі випадки шантажу реальні, звернень від потерпілих поки що не надходило.
Фото: unsplash.com
«У нас низька правова обізнаність людей. Вони не знають, що можуть себе захищати і як саме це зробити».
Також це може бути склад іншого злочину – за статтею 182 кримінального кодексу «Порушення недоторканності приватного життя». У ній сказано, що розголошення особистої інформації, в тому числі інтимного характеру – це злочин. За нього може загрожувати штраф до 50 оподаткованих одиниць (850 гривень), виправні роботи строком до 2 років, арешт до 6 місяців або обмеження волі до 3 років.
Даний злочин дуже важко зафіксувати й довести. У нас поки немає великої кількості професійних психологів, які можуть надати висновок, що людина справді постраждала від насильства. Припустимо, поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення з фабулою про приниження гідності, зібрав покази у постраждалої та свідків. А суд послався на нестачу доказів і закрив провадження. Багато наших громадян не дуже серйозно ставляться до таких порушень, тому й притягнути когось до відповідальності також складно.
Та попри це, кожна постраждала жінка повинна знати, що вона має право на психологічну, медичну та вторинну правову допомогу – адвоката від держави. Це абсолютно безкоштовно та анонімно, тому не варто боятися.
Фото: unsplash.com
Чомусь в українців відвідини психолога часто супроводжуються опором: «Хіба ж я хворий???». Але виключно спецыаліст допоможе вийти зі стресового стану та дати слушні поради, щоб агресія не повторилася.
Комусь може здатися, що це поодинокі випадки. І взагалі – хіба це серйозне правопорушення? Однак лише минулого року було зафіксовано 62 смерті у рамках домашнього насильства.
-
Як зрозуміти, що в сім’ї здійснюється економічне насильство?
Це може бути як заборона працювати, так і примус до роботи. В моїй практиці були випадки, коли дитина забирала у старих батьків пенсійну картку. Давала кошти на якісь мінімальні потреби, а інше «спускала» на пияцтво.
Фото: unsplash.com
Часом у родинах можуть занадто обмежувати витрати на власні потреби. І якщо у випадку з пенсійною карткою злочин довести простіше – є інформація про оплату, в другому це зробити дуже складно.
-
Діти часто звертаються до поліції за допомогою?
Телефонують, але вони дуже мало знають про свої права. Якщо на лінії дитина, операторам дозволено утримувати її на зв’язку довше, аніж під час звичайного звернення. Проте частіше звертаються не діти, а свідки насильства. Хтось побачив побиття чи почув крики і набрав 102. Часом телефонують зі школи й повідомляють, що дитина взимку пришла одягнена не по сезону.
Фото: unsplash.com
-
Чи вдосталь в Україні притулків для жертв домашнього насильства?
Інфраструктури не вистачає, адже європейські стандарти кажуть, що має бути 1 місце на 10 тисяч населення. У Києві повинні працювати більше кількох сотень місць, але реальна кількість вимірюється в десятках. Така ситуація призводить до того, що постраждалій немає куди піти. Часто саме це стає причиною того, що вона залишається в стосунках і не звертається до поліції. Бо навіть якщо її чоловік-кривдник потрапить під арешт на 5 діб, він невдовзі повернеться. І все стане як було, або й гірше.
Втім притулок – це не завжди вихід, адже просто відокремити кривдника й жертву недостатньо.
«Щоб подолати кожне індивідуальне явище, потрібно шукати причину, яка призводить до нього».
Тому кожен учасник такого порушення має навчитися продовжувати звичний спосіб життя, як би складно інколи не було.
Фото: unsplash.com
Для цього існують організації, які допомагають позбутися від алкогольної залежності. Або центри зайнятості, де можна перекваліфікуватися і знайти роботу для налагодження подальшого життя. Психолог дасть слушні поради, як спілкуватися і знаходити взаєморозуміння. Завжди є шанс усе змінити, бо коли виключити проблему, можливо, зникне й насильство.
Стежте за нашими новинами й дізнавайтеся безліч корисних порад від Національної поліції!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: