Смерть – це народження у іншому світі. У багатьох релігіях є віра у реінкарнацію. Дехто з учених переконує: реінкарнація можлива! Як померти, щоб у наступному житті отримати кращу роль?
Наші пращури не боялися смерті. Вони вірили: із загибеллю тіла, життя не закінчується. Лише треба бути готовим до того, що чекає тебе за порогом смерті. Тому більшу частину свого життя вони готувалися до посмертного досвіду.
Нещодавно археологи зробили сенсаційну заяву. Вони розкрили таємницю справжнього призначення похоронних горщиків у Єгипті. Саме такий спосіб поховання доводить віру давніх єгиптян у переродження. Горщики символізують материнську утробу, в якій душа людини очікуватиме на нове народження. Але віра у переродження з’явилася раніше давнього Єгипту. Дослідження археологів доводять: ще неандертальці вважали, що життя не закінчується із фізичною смертю. Вони ховали покійників, посипаючи їх тіла червоною вохрою та квітами, ще 40000 років тому. Це показав аналіз пилку, що зберігся у місці стоянок первісних людей. На думку вчених, такий спосіб поховання свідчить про надію на нове народження.
Людське тіло – в’язниця. Існування у ньому – школа, де душа має пройти етапи навчання та скласти відповідні іспити. Це було відомо ще давнім грекам. Вони вважали, що Земля – це місце, куди душа приходить, щоб спокутувати гріхи. Піфагор умів воскрешати у пам’яті свої минулі життя та учив цього своїх послідовників. Сократ та Платон теж вірили у реінкарнацію. Платон вважав, що дурні люди у наступному житті народяться віслюками, злі – вовками, а ті, хто звик підкорятися – мурахами або бджолами.
Давні кельти вважали, що можна навіть гроші позичити у цьому житті, а повернути у іншому. Кельти так сильно вірили у переродження, що були впевнені: боржник обов’язково прийде і розрахується.
Що буде з душею, яка не встигла виконати усі завдання у своєму втіленні? Чи може у одному тілі існувати більше ніж одна душа? Та хто такі бездушні? Загублений Світ на 2+2 дає відповіді на усі запитання.
