Карпатський діалект і жіноча сила: Наталія Корецька про зйомки в горах у серіалі «Злі духи»

Злі духи

Акторка зіграла дружину місцевого дільничного…

24 квітня на каналі 2+2 - прем’єра містичного детектива «Злі духи». Одну з ролей - дружину сільського дільничного Івана Басюка у виконанні Олександра Яреми – грає акторка театру та кіно Наталія Корецька. За сюжетом, у карпатському селі Ясени стаються загадкові вбивства, розслідувати які й доведеться Басюку та столичному слідчому Маркіяну Сичу (Олександр Яцентюк).

В інтерв’ю виданню KP.UA  Наталія Корецька розповіла про свою героїню, а також відкрила чимало секретів акторства.

- Наталю, готуючись до ролей, актори вивчали карпатський діалект. Вам це як далося?

- Я не знаю суто карпатського діалекту. Але оскільки мої бабуся і дідусь жили в Хмельницькій області, то в їхньому селі було дуже багато закарпатських слів. Так я колись вчила мову. Тому мені давалося доволі легко.

От коли вже вчила класичну українську мову, так би мовити, у мене було багато відкриттів, бо володіла мовою, яка притаманна більше для заходу країни.

- Ви граєте дружину сільського дільничного Басюка, героя Олександра Яреми. Яка вона жінка?

- Як на мене, це типова українська жінка. Вона хазяйновита, пробивна, трішки знає більше за чоловіка, яка опікується і чоловіком, і сином, і господарством, і всім навколо. Займається всім одразу.

- Візуально це має бути красиве кіно, адже знімали і в національному парку «Сколівські Бескиди». Є у вас улюблене місце в Карпатах?

- Я Карпати дуже люблю. Бувала в різних куточках і в Карпатах, і на Закарпатті. Скрізь така краса, що навіть не знаю, як можна щось виділити. Прекрасні гори, ліси, повітря, люди.

Про роботу в Театрі на Лівому березі, де вона працює разом з чоловіком Костянтином Корецьким, як вони працювали в ресторані на початку повномасштабної війни, щоб прожити, про доньку-акторку та сімейні стосунки читайте у повному інтерв’ю kp.ua

Читай також:

13052026
У норвезькому містечку Браннбу звичайна шкільна екскурсія завершилася науковою сенсацією. 
Багато хто із відвідувачів, дивлячись на величезний скелет тиранозавра у музейному залі, переконані: перед ними рештки, які пролежали в землі мільйони років. Проте реальність інша. 
Десятиліттями історія ставки «Вервольф» під Вінницею обростала шарами міфів. Розповідали про багатоповерхові підземні міста, зацементовані скарби Третього Райху та неприступні бетонні каземати.
12052026
Сидяча робота здається спокійною та комфортною, але тіло має зовсім іншу думку. Після кількох годин за комп’ютером з’являється напруга в шиї, важкість у попереку, а іноді й відчуття, ніби спина «дерев’яніє»...