Українська акторка театру та кіно, режисерка, викладачка Елеонора Кравченко зіграла одну з головних ролей у воєнній драмі «Живий», яка вийде на 2+2 до четвертої річниці повномасштабного вторгнення – 24 лютого о 18:30. Вона втілила дружину головного героя — спецпризначенця ГУР із позивним «Хохол». Це реальна історія порятунку командира батальйону спецпідрозділу ГУР «Артан» Руслана Фінчука. Опинившись в тилу позицій ворога, поранений, під прицілом окупантів він три доби поповзом добирався до своїх, поки ті вважали його загиблим.
Елеоноро, як ви отримали цю роль?
Коли я дізналася, що режисер Сергій Сторожев, за творчістю якого я давно слідкую, збирається знімати новий проєкт, заснований на реальних подіях, я просто написала йому, щоб нагадати про себе. Давно мріяла з ним попрацювати. Він відповів, що пам’ятає мене і передасть контакти кастинг-директору, щоб зі мною зв’язалися, якщо буде відповідна пропозиція. І буквально наступного дня мені написала кастинг-директорка. Виявилося, що вона працювала з моїм агентом. Мені надіслали проби, сценарій. А вже за кілька днів запросили на живі проби. Там були Сергій Сторожев, кастинг-директор і Андрій Ісаєнко, який зіграв головну роль — спецпризначенця ГУР із позивним «Хохол».
Зізнаюся, спочатку я трохи розгубилася. Для мене Андрій — актор із великим досвідом (на той момент я ще не знала повного затвердженого складу, тож фактично він був єдиним партнером, з ким я вже комунікувала). Але відповідальність за матеріал і партнерство для мене — природний стан у будь-якому проєкті. Тому я просто робила те, що завжди: ретельно готувалася, розбирала сцени, переписувала їх від руки, шукала точність у кожній дії. І згодом мені повідомили, що мене затвердили на роль дружини головного героя.
Як вам працювалося з Андрієм?
Ще до початку зйомок, одразу після того, як я дізналася, що мене затвердили на роль, я написала Андрію чесне повідомлення. Зізналася, що трохи його боюся, бо відчуваю перед ним та проєктом велику відповідальність. Мені дуже хотілося відповідати рівню цієї історії й партнерства. Андрій відповів дуже просто, що не варто переживати, що він усе підкаже й допоможе. І так і сталося. Працювати з ним було легко й комфортно.
Водночас усі актори, з якими мені пощастило працювати в цьому проєкті, — справжні професіонали своєї справи. Я щиро вдячна за цей досвід і за ту підтримку, яку відчувала на майданчику.
Спрацювала риса відмінниці?
З дитинства батько привчав мене до спорту, і мені здається, саме він формував мій характер — відповідальність, дисципліну та прагнення до якості. Я займалася верховою їздою (конкуром), потім — легкою атлетикою, отримала другий дорослий розряд зі стрибків у висоту. Нині моє захоплення — вейкбординг, я займаюся ним вже 4 роки і беру участь у всеукраїнських змаганнях. Сьогодні я активно підтримую фізичну форму та в цьому році планую пройти військову підготовку, вважаючи це своїм обов’язком. Проте акторство зараз на першому плані, і я прагну розвиватися саме в цій сфері.
З якими викликами стикалися під час зйомок?
Враховуючи історію, яку ми передаємо, я б не назвала це викликами, радше — робочими моментами. Особисто мені запам’яталася сцена під штучним дощем, коли до «Хохла» приходить видіння Лії і спонукає його рухатися далі. Дощ був дуже холодний, але це додавало кадру природності, і працювати було цікаво. Єдиний справжній виклик для нас і всієї команди — максимально чесно передати історію, показати те, що пережив герой, з усією глибиною та емоційною правдою
У фільмі ваша героїня — сильна жінка. Якою ви побачили її, прочитавши сценарій?
Вона має дуже сильну жіночу енергію, надлюдську віру у свого чоловіка. Ту любов і зв’язок між ними, які я побачила, неможливо пояснити словами — це можна лише відчути. Вона безумовна у своїй любові, не демонструє емоцій, багато тримає в собі. Вона дуже структурована, не дозволяє негативним думкам опановувати себе. Впевнена й зібрана навіть у критичних ситуаціях.
А ви вважаєте себе сильною жінкою?
Так. Для мене важливо бути впевненою в результаті того, що я роблю, і, попри все, йти до нього. Я структурована й пунктуальна, тому кожен день у мене розписаний по годинах. І на зустрічі зазвичай приїжджаю на 20 хвилин раніше, бо розумію цінність часу інших людей.
Ви з дитинства така? Про що мріяли?
Батьки хотіли, щоб після школи я вступила до Харківського національного університету імені Каразіна на спеціальність "маркетинг і PR". Я дійсно вступила, але за умовою паралельно почала навчання на заочному відділенні Академії культури за спеціальністю «акторська майстерність». Провчившись деякий час у двох закладах, я прийшла до батьків і поставила їх перед фактом: хочу пов’язати своє життя виключно з акторством, після чого забрала документи з Каразіна. Далі я перевелася на стаціонарну форму навчання в Харківській державній академії культури, а згодом — до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, де потрапила до майстерні Рушковського.
Поки навчалася, заробляла в сфері маркетингу, проводила тренінги, викладала акторську майстерність, і цей досвід дав мені багато цінних навичок. Але акторство завжди на першому місці — я постійно навчаюся, розвиваюся та удосконалюю свою майстерність, адже для мене це не просто професія, а життєвий шлях.
Де зараз перебувають батьки акторки? Чим займалася в США, коли туди вимушено переїхала і як звідти допомагала ЗСУ? А також про те, що для неї означає жити в наших реаліях, Елеонора Кравченко розповіла у відвертому інтерв’ю виданню Афиша bigmir)net.
Читай також:
- «Це історія про військового, який вижив там, де, здається, вижити неможливо»: Олександр Зарубей про драму «Живий»
- «Мені було дуже важливо не підвести реальних військових», - Андрій Ісаєнко про роль у драмі «Живий»
- «Шахеди» літали буквально над нами»: Андрій Федінчик про те, як створювали драму «Живий» у реаліях війни