Японська «тривожна валіза»: навіщо вона мешканцям країни вранішнього Сонця, та який її вміст?

Загублений світ

У ній є все, щоб виживати будь-де…

Японії знадобилося цілих п’ять років щоб відбудувати міста і повернутися до звичного життя після найбільшого землетрусу, який там стався багато років тому. Проте зараз найбільше занепокоєння у вчених викликає священна гора Фудзі. Вулкан не вивергався вже 300 років і увесь цей час у його жерлі тривають активні вулканічні процеси. А це означає, що наступне виверження може бути небувалим за масштабом.

«Те, що так багато років не було глобальних вивержень, наводить на думку, що рано чи пізно таке виверження повинно відбутися, - каже геоморфолог Роман Спиця. – Воно може бути завтра, а може через 50-60 років».

Японський уряд вже почав підготовку на випадок виверження священної гори, а громадянам порадили тримати напоготові «тривожну валізу». Декому її вміст може здатися дивним.

У ньому є: висококалорійна їжа, ліки, дезінфікуючи порошки для води, ліхтарики на динамо-машинах, спальний мішок, металева ковдра, шолом та портативний туалет. Все, щоб у безпечному місці можна було протриматися так довго, скільки буде потрібно.

З таким набором і справді можна виживати будь-де. Подробиці – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Дивись також:

11052026
Загалом тиждень із 11 по 17 травня вимагатиме від усіх знаків зодіаку раціонального підходу до ресурсів та максимальної уваги до деталей у документах.
Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів.