У 2003 році в одному із мальовничих, але підступному каньйоні Blue John, трапилася подія, яка стала символом неймовірної сили людського духу. Альпініст і скелелаз Арон Ралстон пережив п'ять днів справжнього пекла, аби повернутися до життя.
Для 27-річного Арона Ралстона, колишнього інженера Intel, гори були не просто хобі, а справжньою пристрастю. У 2002 році він кардинально змінив своє життя, звільнився з престижної роботи заради амбітної мети – підкорити всі найвищі вершини Колорадо. За плечима в нього було вже кілька успішних експедицій, і Арон вирушив до сусідньої Юти для чергових тренувальних сходжень.
«Коли я думав про тиждень з 26 квітня до 1 травня 2003 року, для мене це межа, яка ділить усе на до і після», – згадував Арон.
Він був одинаком і рідко повідомляв комусь про свої маршрути. Того фатального дня, досліджуючи каньйон Blue John, один із найгарніших у США, ідилія обернулася кошмаром. В одній з вузьких ущелин Арон випадково зачепив нагромадження величезних кам’яних брил.
«Я був знизу і підняв руки. Удар припав на праву руку, і вона опинилася у пастці», – розповідав Ралстон.
Його праву кисть намертво затисло між валуном і стіною каньйону. Він опинився у пастці на крихітному скелястому виступі, без жодного зв’язку. До найближчої туристичної стежки було близько п’яти кілометрів.
«Я точно мав померти там в той чи інший спосіб. Або інфекція, або зневоднення, або голод, або, можливо, раптова повінь, або просто від нічного переохолодження», – ділився Арон своїми тодішніми думками.
Запаси води та їжі вичерпалися вже на третю добу. Його почали мучити провали у свідомість, марення та галюцинації. На п’ятий день безвиході сталося щось неймовірне. У стані між сном і реальністю Арон побачив маленького білявого хлопчика, який грався з ним і дивився йому прямо в очі.
«Наш зоровий контакт підказав мені, що це мій майбутній син. А якщо в мене буде син, це означає, що в мене є майбутнє. Тож я мусив вибратися з цього місця», – пояснював Ралстон.
Настав момент відчайдушного рішення, про яке він думав від самого початку, але до останнього сподівався уникнути – відрізати собі частину правої руки, аби звільнитися з кам’яного полону.
«Це була найкраща ідея, що колись спадала мені на думку, – з згадував пізніше Арон. – Звільнившись, я відчув ейфорію. Це було безумовно найпотужніше позитивне відчуття в моєму житті. Радість від того, що я живий».
І тут доля знову втрутилася. Ледь вийшовши на відкриту місцевість, знесиленого, але живого Арона помітили з пошукового гелікоптера. 127 годин він провів у кам’яній пастці. Саме ця цифра стала назвою голлівудського фільму, знятого за мотивами його неймовірної історії.
Ця подія – не просто хроніка жахливого інциденту, а насамперед розповідь про неймовірну силу волі та незламну любов до життя.
«Я провів шість днів наодинці з собою, щоб зрозуміти, що є важливим у моєму житті. Це мій внутрішній світ, мої друзі, моя сім'я. А гроші та кар'єра – то таке. Я не пошкодував, що зосередився на цих вищих пріоритетах», – підкреслив Арон Ралстон.
Після пережитого Арон одружився, і згодом у нього дійсно народився син Лео, той самий білявий хлопчик, якого він бачив у своїх видіннях у каньйоні. Повноцінно жити йому допомагає протез з різноманітними насадками. Та найчастіше Арон використовує альпіністський гак, адже жити без гір він більше не може.
Більше про загадкові, таємничі та небезпечні каньйони штату Юта дивись в проєкті «Загублений світ» просто зараз:
Loading...
Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!
Читай також:
- Готує людство до життя на Марсі: де і як функціонує Марсіанська пустельна станція під керівництвом українця?
- Нерозгадані зникнення Гранд-Каньйону: 21-річний студент-геолог наче розчинився у повітрі національного парку США
- Духи, привиди та навіть вимерлі лютововки: фантастичне ранчо в Юті зібрало в собі все містичне та паранормальне