Як Китай вербує геніїв світу і робить із них шпигунів: що насправді приховує програма «Тисяча талантів»?

Загублений світ

Світ сучасних технологій — це не лише про інновації та прориви, а й про запеклу боротьбу за комерційні таємниці. 

Економічне шпигунство перетворилося на приховану війну, де ставки сягають сотень мільярдів доларів. За даними аналітиків, викрадення інтелектуальної власності обходиться лише американським компаніям у суму від кількохсот мільярдів до пів трильйона доларів щороку. І чи не головним «мисливцем» у цій гонці часто називають Китай.

Пекін не приховує свого бажання стати світовим технологічним лідером. Політолог Андрій Миселюк зазначає, що Китай зміг поєднати міць державного апарату, спецслужби, економічний примус і пряме шпигунство.

«Наприклад китайські делегації приїжджають на різні економічні форуми чи виставки, ходять там і все фотографують. Вони намагаються максимально зафіксувати все, щоб потім це скопіювати і у себе вже виробляти», — коментує Андрій Миселюк.

Одним із механізмів, який, за підозрами, використовувався для непрямого здобуття знань, стала державна програма «Тисяча талантів», запущена у 2008 році. Офіційно вона мала на меті залучення провідних науковців, інженерів та підприємців з усього світу, пропонуючи їм щедрі гранти, високі зарплати та потужні ресурси. Однак критики стверджують, що вона могла стати прикриттям для масової передачі чужих знань і технологій до Китаю.: 

«Китай, інвестуючи і будуючи, ніколи не передає технології. При цьому сам технології краде», - підкреслює доктор історичних наук Павло Гай-Нижник.

Найбільш шокуючим прикладом економічного шпигунства стала справа довкола південно-корейських мікрочіпів — стратегічно важливого продукту для сучасної економіки.
Колишній топ-менеджер корпорації Samsung Electronics, який пропрацював 28 років у провідних виробників мікросхем Південної Кореї, вирішив вийти на пенсію. Проте, на жаль для його колишніх роботодавців та країни, він забрав із собою не лише трудову книжку, а й пакет секретної документації. Її вартість оцінили у понад $3 мільярди.

Озброївшись кресленнями та знаннями, 65-річний підприємець-пенсіонер розпочав будівництво власного заводу-копії у Китаї. Цинізм ситуації полягав у тому, що його нове підприємство мало розміститися лише за 1,5 км від оригінального заводу Samsung. Він навіть завербував корейських експертів із мікросхем, а свій проєкт реалізовував спільно з місцевими китайськими чиновниками.

Валентин Запорощук, голова наглядової ради «Ічнянського молочно-консервного комбінату», підтверджує, що такі методи стали не поодинокими: 

«Беруть потім ці документи і будують поруч рядом один в один завод, але з іншою назвою і випускають таку саму продукцію. Таких прикладів дуже багато».

Однак цей «сміливий» бізнес-план 65-річного менеджера не увінчався успіхом. Його викрила та затримала поліція Південної Кореї. Замість омріяного заводу та мільярдів, чоловіку світить провести кінець життя за ґратами. Звинувачення — підрив національної економічної безпеки власної країни.

Про привласнені винаходи та мільярди, зароблені на чужих ідеях, дивись в проєкті «Загублений світ» просто зараз: 

Loading...

Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.