Тисячолітні споруди стали на захист Києва: «змієві вали» містичним чином не дали окупантам проїхати Білогородку

Загублений світ

В середині березня окупанти майже взяли село у 20-ти км від Києва, але…

Письменник та автор найпопулярнішого історичного блогу Дмитро Капранов під час російського вторгнення пішов добровольцем до полку «Азов». Він захищав підступи до Києві. В середині березня окупанти майже взяли Білогородку, село що знаходиться у двадцяти кілометрах від столиці. Проте несподівано на захист села стали «змієві вали» - неприступний земляний насип зроблений понад тисячоліття тому.

«Вони не змогли пробитися, тому що це не пласка мапа, а реальний рельєф з річками, озерами і з цими самими «волами». Тому безперечно вони нас захистили», - каже Дмитро Капранов.

Село Білогородка розташоване на місці давньоруського міста Білгорода, яке століттями боронили «змієві вали». Ця оборонна споруда сягала заввишки 15 метрів та понад 20 метрів завширшки. Хто саме їх звів вчені й досі не знають – одні кажуть скіфи, інші – русичі.

Окрім землі при будівництві валів використовували деревину, а також – древні магічні закляття, що супроводжувалися кривавими жертвоприношеннями. Закляття мали перетворювати агресивних завойовників на безпорадних невдах. І цього разу «змієві вали» містичним чином зупинили російських загарбників ще на підступах до Києва.

«Що там спрацювало? Колективний намір, енергія землі та легенди, певна сила, яка захована у тому місці і звісно ж – вдала стратегія військ», - каже культурологиня Громовиця Бердник.

Та древня магія спрацювала не лише тут. Містичний захист відчували люди у багатьох селах та містах. Подробиці – у проєкті «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Читайте також:

Гаваї асоціюються з нескінченним літом, білим піском і коктейлями під пальмами. Проте за лаштунками цієї сонячної ідилії ховається зовсім інша реальність. 
24122025
Космічний телескоп Джеймса Вебба знову підкинув науці проблему, яку неможливо ігнорувати. Астрономи зафіксували екзопланету, склад атмосфери якої не відповідає жодному відомому сценарію формування планет. 
Сьогодні важко уявити зимові свята без мерехтливих вогників на штучній або живій ялині. Проте, якщо відмотати час на триста років назад, ми побачимо зовсім іншу картину. У XVII–XVIII століттях головним героєм свята був він — величний і символічний дідух. 
Коли вечірнє небо затягує сутінками, а на столах з’являється перша з дванадцяти пісних страв, ми рідко замислюємося про походження цих традицій. 
Українська кухня завжди славилася своїми ковбасними традиціями, і серед усіх смаколиків особливе місце займає мацик…
У Києва розташувався музей живої історії «Мамаєва Слобода»…