Цей найвищий духовний титул, який визнає церква, здається далеким від мирської суєти та фінансових питань. Проте реальність така: процес, відомий як канонізація, вимагає не тільки духовних чеснот, але й дуже великих грошей. Тож чи не стає праведність у сучасному світі дорогим «елітарним клубом», доступним лише обраним?
Процедура визнання людей святими сьогодні виглядає архаїчно, але вона століттями захищала суспільство від псевдо-праведників. Проте, як зазначають експерти, ця перевірка має свою ціну.
Чому ж процес канонізації такий дорогий? Йдеться не про прямий «прейскурант» за святість, а про колосальні витрати на ретельне та багатоетапне дослідження життя кандидата.
Богослов, директор Інституту наук святого Томи Аквінського Петро Балога пояснює, що після смерті людини, яка вела, на думку вірян, святе життя, для доведення її святості потрібна робота низки спеціальних комісій:
«Є історична комісія, яка досліджує його життя. Є комісія, яка досліджує його твори, чи не писав якісь дурниці чи єресі. Збирають докази, опитують свідків. Процес беатифікаційний, він досить коштовний».
Кожна така комісія – це експерти, архівні пошуки, переїзди, багаторічна робота з документами та опитуваннями свідків у різних куточках світу. Це по суті повноцінне юридичне розслідування з теологічним ухилом. У Католицькій Церкві ці витрати можуть сягати великих грошей, які покриваються зазвичай благодійними внесками та коштом єпархій або чернечих орденів, зацікавлених у прославленні свого члена. Це створює парадоксальну ситуацію: без фінансової підтримки навіть найправедніша людина може не потрапити до пантеону праведників через брак коштів на розслідування.
Чудеса і перевірка часом: як працює сучасна канонізація
Канонізація – це справа не швидка. Священник ПЦУ, ректор Відкритого православного університету Георгій Коваленко наголошує на необхідності часової дистанції:
«Зазвичай не поспішають з канонізаціями. Має пройти певний період, тобто людина має залишитися в пам'яті, мають відбуватися певні чудеса, зцілення чи явлення, які ретельно записуються. От, наприклад, такі записи велися в Києво-Печерській лаврі у 17-18му століттях, чи в Софійському соборі».
Цей аспект лише додає вартості процесу, адже необхідно не тільки зафіксувати, але й довести чудеса (у випадку Католицької Церкви – зазвичай два для канонізації), що потребує залучення медичних експертів та ще більш тривалих і дорогих комісійних перевірок.
То невже канонізація справа грошей? І чи можуть багатії купити статус святих для себе або ж покійних родичів?
Пряма купівля титулу святого – це міф. Святість за гроші не означає корупційну угоду. Це скоріше відображення того, що навіть у духовній сфері глибоке, об'єктивне та міжнародне розслідування, яке вимагає церква, є надзвичайно дорогим. І хоча лише справжня праведність може стати підставою для визнання, фінансування, по суті, купує не титул, а лише можливість чесної, але вкрай коштовної перевірки.
За канонізацію померлого пастора може заплатити єпархія, за монаха – орден, до якого він належав. Але хто і навіщо платив за святість звичайного італійського підлітка? Більше про це – в проєкті «Загублений світ» просто зараз:
Loading...
Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!
Читай також: