Чим вище по схилу, тим нестерпнішими стають умови. Палаюче сонце раптово змінюється хуртовиною і це за температури -60 градусів. Кисню тут втричі менше, ніж на рівнині, тож організм втрачає сили без можливості відновитися.
Остання зупинка перед вершиною – штормовий табір. Тут, на висоті майже 8 тис.м. повітря настільки розріджене, що майже не придатне для дихання.
«Це був головний біль, слабкість і цілковита нездатність заснути вночі», - розповів альпініст Дмитро Семеренко.
Штурм останнього і найнебезпечнішого відрізку до вершини стартує у темряві. Для альпіністів це той момент, якого вони чекають роками.
«На висоті 8 тис м ти постійно думаєш: «Це той день, це той час, якого ти так довго чекав. Зараз ти можливо туди зійдеш, а може й ні», - згадує альпініст.
Вище за штурмовий табір лежить зона смерті, густо всіяна тілами тих, хто вже ніколи не повернеться з експедиції. Сходити зі стежки заборонено. Без страхувального тросу можна запросто провалитися у тріщину чи злетіти у провалля. Вийти туди без кисневого балону та важкого спорядження означає смерть. Незважаючи на постійний потік сходжувачів, на допомогу тут можна не сподіватися. Високогірна етика говорить: знесиленого альпініста можна залишити, де впав.
Більше про вражаючу силу підкорювачів найвищих вершин світу та реальні історії альпіністів – дивися у сюжеті програми «Загублений світ».
Дивися також:
- Крипто-головоломка: мільярдер заховав у чорно-білій картинці ключ від електронного гаманця з біткоїнами
- Том Круз і його захоплення небом: влада США змінила законодавство, аби актор зміг отримати ліцензію пілота
- Відкриття, яке приголомшило істориків: легендарний бюст єгипетської цариці Нефертіті – підробка?