Привид, оточений веселкою: на 8-кілометровій висоті британські науковці втратили дар мови, коли побачили примару

Загублений світ

Сталося це у 1862 році під час встановлення рекорду висоти на повітряній кулі…

Британські науковці Джеймс Глейшер та Генрі Коксвіл у 1862 році встановили рекорд висоти, піднявшись повітряною кулею на понад 8 км вгору. І це був один із найзухваліших польотів за всю історію людства. Сміливці лише дивом уникли смерті у верхніх шарах атмосфери. Проте захопленню дослідників не було меж.

«Ми ніби стали громадянами неба, відокремленими від землі непрохідним бар'єром, - писали вчені про свої повітряні подорожі. – У цьому вищому світі, до якого ми там належали, стояла така дзвінка тиша, що здавалося, ніби тут вічно панують мир та спокій».

Дослідник розповідає про «неперевершену красу» хмар, які «часом утворювали нескінченно різноманітні та величні гряди». Тінь кулі на хмарах унизу була «ніби оточена вінцем, що переливається всіма кольорами веселки».

Проте найсильніше їх вразив привид, оточений веселкою, якого вони побачили в хмарах. Небо і у 21 сторіччі залишається найменш дослідженою частино Землі. Наприклад, що таке «диявольське» чи «боже» око, яке люди можуть побачити, коли дивляться на сонце? Подробиці – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Дивись також:

Головним інструментом Кремля для здійснення відверто терористичних актів за кордоном стала надсекретна військова частина ГРУ № 29155 під командуванням генерала Авер’янова.
Сучасні медичні технології стають у пригоді не лише для порятунку людських життів, але й для розкриття глибоких історичних таємниць. 
Опинившись у вимушеній еміграції, син гетьмана Пилипа Орлика, Григорій, не опустив руки. Навпаки, він блискуче масштабував досвід козацької розвідки на всю Європу. 
У середині 20 століття звичайний сільський інвентар несподівано перетворився на стратегічний інструмент боротьби за незалежність. 
Сьогодні робота українських спецслужб вийшла далеко за межі класичного стримування ворога на лінії фронту. 
25092026
Людське око бачить лише крихітну частину електромагнітного спектра. Інфрачервоне випромінювання, яке залишається за межами нашого зору, ми не помічаємо навіть у повній темряві...