Привид, оточений веселкою: на 8-кілометровій висоті британські науковці втратили дар мови, коли побачили примару

Загублений світ

Сталося це у 1862 році під час встановлення рекорду висоти на повітряній кулі…

Британські науковці Джеймс Глейшер та Генрі Коксвіл у 1862 році встановили рекорд висоти, піднявшись повітряною кулею на понад 8 км вгору. І це був один із найзухваліших польотів за всю історію людства. Сміливці лише дивом уникли смерті у верхніх шарах атмосфери. Проте захопленню дослідників не було меж.

«Ми ніби стали громадянами неба, відокремленими від землі непрохідним бар'єром, - писали вчені про свої повітряні подорожі. – У цьому вищому світі, до якого ми там належали, стояла така дзвінка тиша, що здавалося, ніби тут вічно панують мир та спокій».

Дослідник розповідає про «неперевершену красу» хмар, які «часом утворювали нескінченно різноманітні та величні гряди». Тінь кулі на хмарах унизу була «ніби оточена вінцем, що переливається всіма кольорами веселки».

Проте найсильніше їх вразив привид, оточений веселкою, якого вони побачили в хмарах. Небо і у 21 сторіччі залишається найменш дослідженою частино Землі. Наприклад, що таке «диявольське» чи «боже» око, яке люди можуть побачити, коли дивляться на сонце? Подробиці – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Дивись також:

Ви колись замислювалися, чому індіанці в Америці та стародавні греки, які ніколи не зустрічалися в зумі чи на каві, створювали майже ідентичні історії? У кожного народу є свій хитрий лис, свій могутній громовержець та історія про героя, який перемагає чуд
Ми звикли думати, що цивілізація на наших землях почалася з Києва. Але археологічні знахідки та літописи малюють іншу картину. 
Азорські острови — це не лише зелена перлина Атлантики, але й справжній підводний світ, який дивує навіть досвідчених науковців...
Кожного разу, коли туристи підіймають голови біля підніжжя Статуї Свободи в Нью-Йорку, вони бачать символ демократії та дружби між народами. 
Усього за годину їзди від галасливого Львова, поблизу сіл Стільсько та Дуброво, час ніби зупинився. Тут немає скляних офісів чи заторів, але колись тут кипіло життя такого масштабу, який важко осягнути навіть сучасному городянину.