Привид, оточений веселкою: на 8-кілометровій висоті британські науковці втратили дар мови, коли побачили примару

Загублений світ

Сталося це у 1862 році під час встановлення рекорду висоти на повітряній кулі…

Британські науковці Джеймс Глейшер та Генрі Коксвіл у 1862 році встановили рекорд висоти, піднявшись повітряною кулею на понад 8 км вгору. І це був один із найзухваліших польотів за всю історію людства. Сміливці лише дивом уникли смерті у верхніх шарах атмосфери. Проте захопленню дослідників не було меж.

«Ми ніби стали громадянами неба, відокремленими від землі непрохідним бар'єром, - писали вчені про свої повітряні подорожі. – У цьому вищому світі, до якого ми там належали, стояла така дзвінка тиша, що здавалося, ніби тут вічно панують мир та спокій».

Дослідник розповідає про «неперевершену красу» хмар, які «часом утворювали нескінченно різноманітні та величні гряди». Тінь кулі на хмарах унизу була «ніби оточена вінцем, що переливається всіма кольорами веселки».

Проте найсильніше їх вразив привид, оточений веселкою, якого вони побачили в хмарах. Небо і у 21 сторіччі залишається найменш дослідженою частино Землі. Наприклад, що таке «диявольське» чи «боже» око, яке люди можуть побачити, коли дивляться на сонце? Подробиці – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Дивись також:

Офіційна радянська історія роками малювала картинку «зразкового порядку» під час виїзду мешканців Прип’яті. Але документи та свідчення очевидців відкривають зовсім іншу реальність. 
Іноді, щоб здійснити археологічний прорив, не потрібно споряджати експедицію в Єгипет. Достатньо просто почати копати льох на власному подвір'ї. Саме так сталося у 1965 році в селі Межиріч, що на Черкащині. 
Коли ми чуємо слово «бункер», уява малює вогкі бетонні коридори глибоко під землею. Проте ставка «Вервольф» під Вінницею була влаштована інакше. 
До 2016 року вчені були переконані: морські рептилії — іхтіозаври — зазвичай не виростали довшими за три метри. Це були вправні, але порівняно невеликі мешканці океанів. Проте…
14052026
Двигун може виглядати «залізним», але його стан часто залежить не від великих поломок, а від дрібних щоденних звичок...