Позбавив християнської величі святого: хто створив Санта-Клауса?

Загублений світ

До ХХ століття образ різдвяного дідугана був зовсім інакшим…

Своєю появою Санта-Клаус зобов’язаний реально існуючій людині – святителю Миколаю, архієпископу Мирлікійському. Залишки його резиденції розташовані на території сучасної Туреччини. Не дивлячись на багатовікову традицію, пов’язану із християнським покровителем дітей, лише у 1922 році Святий Миколай став звичним нам Санта-Клаусом.

Сталося це в Америці. Існує думка, що сучасний образ цього різдвяного дідугана створила компанія-виробник відомого газованого напою Coca Cola. Однак насправді все почалося з поезії про Санту, яку написав письменник Клемент Кларк Мур. Твір настільки полюбився дітям і дорослим, що згодом став популярним у всьому світі.

Клемент Мур позбавив Миколая вбрання архієпископа і величі християнського святого, перетворивши його на веселого старого, який не судить, а лише дарує подарунки, подорожує на санчатах, запряжених оленями, та проникає в будинки через димар. Візуальний образ Санти створив художник Томас Наст, проілюструвавши твір Мура.

Однак, костюм Клауса був зовсім іншого кольору, ніж ми знаємо сьогодні. Як у традиції зображення Санти почав домінувати червоний колір? Яким чудовиськом заміняють Діда Мороза та Санта-Клауса у Європі – дивись у сюжеті «Загубленого світу» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Не пропусти програму «Загублений світ» в ефірі телеканалу 2+2 з понеділка по четвер, о 16:50!

03072026
Якщо зайти на розкопки давньоримського міста Помпеї, то на багатьох перехрестях можна побачити великі глиняні амфори з відбитими горловинами. Це були перші громадські пісуари.
Військова форма завжди диктувала тренди повсюдної моди. Це історичний факт. Звичайнісінький в'язаний світло на ґудзиках та закрита маска від вітру насправді ховають у собі деталі наймасштабнішої битви 19 століття.
Світовий вплив Великої Британії сьогодні рідко вимірюється військовою силою напряму. Натомість дедалі частіше йдеться про дипломатичну мережу, історичні зв’язки та так звану «м’яку силу», яка працює не через примус, а через інституції та партнерства.
Історичні зв'язки України з європейськими монархіями значно глибші, ніж здається на перший погляд.