Неймовірні історії кохання під час війни: морський піхотинець та волонтерка одружилися під час наради у львівській мерії

Загублений світ

Війна та небезпека вчать – життя та щастя не можна відкладати на завтра…

Складні часи творять неймовірні історії кохання. Наважитися на шлюб через два тижні після знайомства чи через вісім років спільного життя. Війна та небезпека вчать – життя та щастя не можна відкладати на завтра. Саме так подумав морський піхотинець Богдан Масляк і вирішив, що настав час одружитися зі своєю коханою, волонтеркою Галиною Мороз, з якою вже живе багато років.

Військовий 503 окремої бригади підготував майбутній дружині незабутню пропозицію руки і серця. Сталася вона у мерії Львова, куди волонтерку запросили, начебто на робочу зустріч. Проте під час її доповіді до приміщення увійшов Богдан з величезним букетом квітів. Галина втратила дар мови від сюрпризу, адже ще вчора коханий стояв на позиціях біля Маріуполя, а сьогодні примчався до неї лише заради одного – почути таке жадане «так». Їх одружили тієї ж миті просто у стінах львівської мерії.

Але до цього щасливого дня закохані йшли довгих вісім років. А почалося все з Євромайдану, де вони вперше зустрілися. На той час вони обидва були одружені… Як розвивалися їхні стосунки – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Гареми Османської імперії асоціюються у світі з розкішшю, пристрастю та екзотичним коханням. Проте самі турки сприймають цей інститут абсолютно прагматично і саме так навчають своїх дітей у школах.
Мешканки османського гарему чудово знали, що екзотичні делікатеси здатні розбудити в правителя палкі емоції. 
Останній султанський гарем у Туреччині був ліквідований понад століття тому, а сучасна турецька держава суворо забороняє багатоженство.
Був час, коли Османською імперією фактично керували не султани, а їхні матері. Цей феноменальний період історики назвали «Жіночим султанатом»
04092026
Діти, які ростуть поруч із коровами, сіном і фермерським пилом, можуть мати несподівану перевагу для здоров’я…