"Світ гігантських крижин" – саме так перекладається назва найбільшої у світі крижаної печери Айсрізенвельт, що розташована в австрійських Альпах. 42 кілометри у гірський породі мільйони років бурила річка Зальцах, а кілометровий масив із криги з’явився завдяки талій воді зі схилів, що знову замерзла у печері. Через те, що стіни підтримують постійну температуру, крижаний масив не тане цілий рік. Глибина печери сягає 407 м, а обсяг крижаних наростів на її стінах і склепіннях перевищує 30 тисяч кубометрів. Милуватися печерою приїжджають по двісті тисяч туристів на рік.
На відміну від австрійської печери, печера Менденхолл на Алясці постійно змінює розміри та форму. Все через те, що її стіни та дах – це льодовикове поле, яке постійно рухається вниз по схилу. Через глобальне потепління льодовик стрімко зменшується. Вчені підрахували, що за останні 15 років гігантський льодовик втрачав по 30 метрів щороку.
"Прибережний капучіно" – напевно, один з найгарніших природних феноменів. Його можна побачити в різних куточках світу, але найчастіше – в південній півкулі: Квінсленді і Новому Південному Уельсі (Австралія), Меріленді (США) і Кейптауні (ПАР). Піну, що буквально захоплює узбережжя та вулиці, утворюють збиті ніби у блендері морська сіль та водорості. Для людей жодної небезпеки біла навала не несе, хоча й виглядає приголомшливо.
Фото: gohighbrow.com
"Жовтий дракон" – так перекладається назва китайського заповідника Хуанлун. З висоти місцевість дійсно нагадує міфічного ящура із золотою лускою, що рухається між гірськими піками. Утворюють таку мальовничу місцевість понад три тисячі терас і озер. В залежності від того, які бактерії мешкають у озері, вода у кожному різного кольору, від блакитного до жовтого.
Це місце у Мексиці менш як 20 років тому знайшли шахтарі, які розробляли свинець у шахті Найка. На глибині 300 метрів вони знайшли фантастичну Печеру кристалів. Це найбільші мінеральні кристали, відомі людству. Гігантські промені селеніту виросли у багатій на мінерали воді під постійним впливом високий температур – близько 50 градусів увесь рік. Такі температури тут через магматичну активність. Та, на жаль, подивитися на диво можуть лише науковці, та й ті не довго – людині тут можна знаходитись щонайбільше 20 хвилин. Все через те, що температура тут надто висока, та ще й при вологості у 90-100 відсотків. За таких умов в легенях людини починається збиратися конденсат.
Химерні червоні скелі, освітлені нібито магічним світлом, носять назву Каньйон Антилопи. Він знаходиться на землі племені навахо. Щоб дістатися туди, потрібно сплатити мито і взяти провідника. Протягом сторічь цю місцевість виточували вітер та вода. Раз на рік, під час сильної зливи каньйони затоплює водою, яка продовжує відточувати природну красу.
Ті, хто був у "кам’яному ліс" Мадагаскару, кажуть, що там немає жодного рівного місця – гострі шпилі майже цілком покривають парк Цінжі-де-Бемараха. З місцевого діалекту назва перекладається як "ходити навшпиньки". Тут практично немає рівного шматочка землі, і весь час доводитися ходити навшпиньки, перестрибуючи через ущелини і обходячи шпилі, що стирчать із землі. Туристичний маршрут веде через глибочезні ущелини, а щоб дістатися на вершину кам’яного лісу, потрібно альпіністське спорядження. Але тільки звідти модна насолодитися красою, яку понад мільйон років створювала природа.
Острів Маврикій відомий на весь світ своїми білими піщаними пляжами, однак насправді унікальним його робить найбільший у світі підводний водоспад. Побачити його можна лише з висоти. Насправді рухається не вода, а пісок, а ефект водоспаду створюється завдяки неймовірно прозорій воді, яка дозволяє роздивитися його рух дуже глибоко.
Ще більше дивовижних місць дивіться у сюжеті!
Все про небезпечний, шокуючий, невідомий досі світ розкаже програма Загублений світ з вівторка по п'ятницю на 2+2!