Комп'ютер замість мозку: чому футурологи вважають, що людство проживає свій останній вік?

Загублений світ

Стрімкий розвиток біотехнологій призведе до появи мільйонів нових людей-кіборгів…

Футурологи переконані – майбутнє людства за гібридом людини та комп’ютера. Стрімкий розвиток електроніки та біотехнологій неодмінно призведе до появи мільйонів нових людей-кіборгів. Слідом за глобальною модою на татуювання, пірсинг та силіконові губи, людство із такою ж шаленістю почне вживляти у власні тіла та мозок гаджети, які перетворять їх на людей із супер-здібностями.   

«Уявіть, як точніше ми вестимемо переговори, коли детектор брехні інших людей буде вбудований у нас», - каже кандидат економічних наук, футуролог Андрій Длігач.

За поширеною серед футурологів версією, кіборги з часом можуть синхронізуватися в єдину нейромережу. Колективний супер-розум керуватиме свідомістю групи так само, як це відбувається у мурах та бджіл.

«Поява повноцінного штучного інтелекту може стати кінцем людської раси. Такий розум візьме ініціативу на себе і стане сам себе вдосконалювати з величезною швидкістю. Можливості людей обмежені надто повільною еволюцією», - сказав перед смертю один із найвидатніших учених Великої Британії Стівен Хокінг.

То що ж чекає на людство – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Японія завжди дивувала іноземців своїм ставленням до інновацій та повсякденного комфорту. 
Абсолютним шедевром дорожнього будівництва Піднебесної вважається траса у провінції Хунань, яка веде на гору Тяньмень. Місцеві називають її Дорогою Великих Воріт або просто – «Дорогою в Небеса».
Її називали «Головною вулицею Америки» та «Матір'ю доріг». Легендарне Шосе 66, відкрите у 1926 році, простягнулося майже на чотири тисячі кілометрів, з'єднавши Чикаго та Лос-Анджелес. 
В Україні активно розвивається власна мережа паломницьких та культурно-пізнавальних маршрутів, які є офіційною частиною європейського культурного простору.
01092026
Тисячі років тому люди залишали свої думки на глиняних табличках, втискаючи в м’яку глину клинописні знаки...