Вони не просто передбачили, що саме тут розгорнеться одна з найжорстокіших трагедій сучасної Європи — вони навмисно приїхали сюди, щоб залишатися до останнього, знімаючи історію наживо. Чому вони це зробили? І якою ціною показали світу правду?
«Ми з Мстиславом Черновим ще заздалегідь домовились, якщо ми будемо відчувати, що війна буде на порозі, то ми маємо бути в Маріуполі. Бо це місто, яке росія точно захоче собі забрати…», — пригадує Євген Малолєтка.
І вони приїхали — буквально за годину до початку повномасштабного вторгнення. Це було рішення, що змінило все.
Їхні кадри облетіли світ. Світ побачив, як виглядає місто, перетворене на пекло. Побачив обстріляну лікарню, вивернуті з руїн ліжка, поранених жінок і немовлят. 9 березня стало одним із найстрашніших днів: у той день російські літаки скинули бомби на пологовий будинок, лікарню, університет… І саме цього дня журналісти опинилися буквально поруч.
«Ми запаркувалися в якомусь дворику. І тут, саме у цей момент чуємо звук літака… Кілька літаків скинули бомби на лікарню, на Приазовський університет та ще кудись… І звісно, один із них це лікарня, прямо навпроти. Ми одразу пішли до лікарні», — розповідає Малолєтка.
Це не було простим репортажем. Це була документальна правда, що проходила через ризик, страх, інтуїцію й рішучість. Завдяки підтримці місцевої поліції, зібрані фото і відео вдалося передати до Київської редакції Associated Press. Далі — їх показали всі великі телеканали світу.
Але російська пропаганда не змусила довго чекати. Щойно з’явились перші кадри з розбомбленої лікарні, одразу ж полилися потоки фейків: мовляв, усе це — постановка, а жінки й діти на відео — актори. Щоб довести правду, Чернов і Малолєтка зробили ще один ризикований крок: вони вирушили до іншої лікарні — туди, куди евакуювали поранених із пологового.
«Нам потрібно було поїхати до лікарні та верифікувати жінок, яких евакуювали і хто з них вижив, хто не вижив після бомбардування пологового будинку», — каже Малолєтка.
Це рішення майже коштувало їм життя. Танки вже були поруч. Лікарню оточили. І журналісти розуміли: у разі захоплення — шансів немає. Тому вдалися до обману: персонал видав їм білі халати, і вони вдавали медиків, ховаючись від небезпеки.
«Я зняв сюжет, і ми зрозуміли, що ми в оточенні. Тобто ми вже не могли вийти з лікарні, вже приїхали танки та почали стріляти по будинках», — пригадує Чернов.
Ці кадри стали не просто свідченнями — вони стали доказами. Вони стали щитом правди, який не змогли пробити навіть найбрутальніші спроби дезінформації. Заради цього матеріалу довелося ризикувати, ховатися, втікати й чекати. Але світ дізнався правду саме завдяки їм.
Що штовхає людей залишатися на лінії вогню заради правди? Чи можливо було б побачити жахи Маріуполя, якби ці журналісти не наважилися залишитися? Як виглядає правда, коли її знімають під обстрілами? Про все це — у новому випуску проєкту «Загублений світ». Дивись просто зараз і переконайся сам, як виглядає справжній журналістський героїзм.
Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!
Читай також: