Кенгуру із щурячим хвостом і мордою тиранозавра: в Україну повернулася чупакабра?

Загублений світ

Офіційна наука поки не підтвердила існування чупакабри, проте в народі її дуже добре знають…

Офіційна наука поки не підтвердила існування чупакабри, але у народі вона вже встигла стати знаменитістю. Вважається, що ця істота харчується свійською худобою. Вона робить укус на тілі тварини і випиває із нього всю кров. Найчастіше жертвами таємничого хижака стають кролики, кури та інша дрібна худоба.

Останнім часом про чупакабру не було новин, але нещодавно вона повернулася. У селі Вовківці, що на Сумщині, вона почала вбивати собак. Місцевим мешканцям вдалося зловити і вбити створіння. Вона була схожа на кенгуру із щурячим хвостом і мордою тиранозавра. Вона важила близько 15 кілограмів і за розмірами була як середній пес.

«Вона була схожа на деякі види ссавців: пацюка, кота, собаку та кенгуру», - розповів криптозоолог, який на власні очі бачив та вивчав загадкове створіння, Володимир Литовка.

Який вигляд мала чупакабра? І чому вчені вважають, що їх інтелект на порядок вищий ніж у деяких ссавців? І чого слід боятися тим, хто вбиває чупакабр? Подробиці – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Дивись прем'єру проєкту «Загублений світ» щопонеділка о 17:00 на 2+2!

Офіційна радянська історія роками малювала картинку «зразкового порядку» під час виїзду мешканців Прип’яті. Але документи та свідчення очевидців відкривають зовсім іншу реальність. 
Іноді, щоб здійснити археологічний прорив, не потрібно споряджати експедицію в Єгипет. Достатньо просто почати копати льох на власному подвір'ї. Саме так сталося у 1965 році в селі Межиріч, що на Черкащині. 
Коли ми чуємо слово «бункер», уява малює вогкі бетонні коридори глибоко під землею. Проте ставка «Вервольф» під Вінницею була влаштована інакше. 
До 2016 року вчені були переконані: морські рептилії — іхтіозаври — зазвичай не виростали довшими за три метри. Це були вправні, але порівняно невеликі мешканці океанів. Проте…
14052026
Двигун може виглядати «залізним», але його стан часто залежить не від великих поломок, а від дрібних щоденних звичок...