Роблять те, що не під силу гелікоптерам: хто такі татранські носії та чому їх називають «гірськими велетнями Європи»?

Загублений світ

У світі, де технології правлять бал, а гелікоптери доставляють вантажі в найвіддаленіші куточки планети, існують люди, які кидають виклик сучасності. 

Вони — останні карпатські шерпи, справжні гірські велетні Європи, що несуть на своїх плечах не лише необхідні припаси, а й саму історію Татр. 

На початку 20-го століття угорська Карпатська Асоціація активно будувала високогірні притулки в Татрах, прагнучи зробити ці величні гори доступними для мандрівників. Але як забезпечити ці віддалені осередки всім необхідним, коли немає ані доріг, ані підйомників? Відповідь була одна: людська сила. Так зародилося ремесло татранських носіїв, що й досі викликає подив і захоплення.

Одним із понад 60 татранських носіїв, які забезпечують словацькі гірські поселення там, де сучасні технології безсилі, є словак Стіво Бекора. На своїй спині він носить саморобний дерев'яний каркас, що нагадує драбину. Він завантажений до краю: бочки з пивом, напої, свіжі продукти, газові балончики… Все, що може знадобитися в гірському притулку. 

«Це наша традиція, це наші гори, і ніхто не зробить це краще за нас», — ділиться Стіво Бекор.

На маршруті цим чоловікам доводиться долати по 20 кілометрів, і все це вгору. Для порівняння в Альпах цю роботу виконують гелікоптери. Але у Високих Татрах немає місця для посадки, тому тут панують люди, їхня воля і незламний характер.

«Не кожен може виконувати цю роботу, але мені подобається проводити стільки часу на свіжому повітрі, скільки це можливо. Це корисно для тіла, для розуму і для всієї спільноти. Ми створені для руху, не для того, щоб сидіти, чи не так?» — додає Стіво.

Їх називають «останніми шерпами Європи» і вони не просто переносять вантажі, а тримають на своїх плечах історію цих гір. Завдяки їм високогірні притулки живуть, а тисячі туристів щороку мають дах над головою та гарячу їжу після довгих гірських переходів. Вони є живим доказом того, що навіть у 21 столітті людська рішучість і відданість традиціям можуть перевершити найсучасніші технології.

Більше цікавого про людей, які живуть у горах, дивись у проєкті «Загублений світ» просто зараз: 

Loading...

Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!

Читай також:

Північ Волині, неподалік кордону з Білоруссю. Тут замість звичних асфальтованих доріг – лабіринти з води та очерету. Національний парк «Прип'ять-Стохід» місцеві недарма називають поліськими джунглями. 
13072026
Середина літа диктує свої правила. Поки одні планують відпустки та рахують дні до вихідних, зіркові транзити готують фінансові гойдалки. Чому саме так? 
Коли люди залишили столицю Кхмерської імперії, її заселили звірі. Нахабні макаки, двометрові летючі лисиці та рідкісні крокодили стали новими повноправними господарями міста.
Високо в Андах лежить Мачу-Пікчу — ідеально збережене місто інків. Як кам'яні тераси століттями ховалися від конкістадорів та що досі дивує сучасних інженерів?
11072026
Перший медичний пристрій для контролю серцебиття з’явився завдяки тому, що інженер просто переплутав радіодеталі. 
Вдень вони працювали кочегарами та сторожами, а вночі таємно правили служби Божі у лісах та на цвинтарях. Як УГКЦ вижила під час радянського терору? Історія найбільшої у світі катакомбної церкви: таємні літургії, конспірація від КДБ та незламні священники