Можна ідеально вивчити текст, відрепетирувати міміку перед дзеркалом і вчасно заплакати в кадрі. Але є межа, де закінчується технічна майстерність і починається те, що змушує шкіру покриватися сиротами — реальний людський досвід.
Іноді сценарій дивним чином копіює минуле самого артиста. Тоді робота на знімальному майданчику перетворюється на сеанс психоаналізу, де минуле допомагає створити якісне кіно.
Про один із таких випадків розповів ведучий проєкту «Загублений світ», актор Геннадій Попенко. Під час зйомок художнього серіалу йому випало грати співробітника Державної служби з надзвичайних ситуацій. За сюжетом, його персонаж мав витягнути з води дівчину.
Цей епізод запустив ланцюгову реакцію в пам'яті актора, повернувши його у шкільні роки.
«В один момент мене наче струмом пробило. Це ж вже було. І дійсно, я згадав свою шкільну історію. Я, тодішній восьмикласник, стрибнув в слизький бетонний відстійник, в якому дев'ятирічна дівчинка йшла на дно. Я її звідти викинув, вона обтрусилася та й побігла собі. А я стояв такий весь в мулі і навіть не здогадувався, що цей досвід мені знадобиться», — згадував Геннадій Попенко у новому випуску проєкту.
За словами актора, цей дитячий спогад повністю змінив підхід до зйомок сцени. Йому не довелося штучно вигадувати мотивацію чи технічно імітувати паніку та відповідальність рятувальника.
«На зйомках я не вживався в роль, а просто пригадав ті емоції», — пояснив ведучий.
У акторському середовищі такі збіги не поодинокі. Проте робота з власною підсвідомістю та реальним болем має зворотний, інколи небезпечний бік. Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ»:
Loading...
Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 12:00 на телеканалі 2+2!
Читай також: