Глобальне потепління відроджує древніх рептилій: чи загрожують нам нові 30-метрові Тitanoboa?

Загублений світ

В архівах 50-х років знайшли фото-докази існування доісторичних істот…

Відомо, що колись нашу планету населяли істоти, розміри яких людині важко навіть уявити. Наприклад, мегалодони – доісторичні акули, які сягали 20 метрів і важили 30-40 тонн. Або ж величезні змії Тitanoboa, розмір яких досягав вражаючих 15 метрів.

І хоча наука стверджує, що сучасний клімат на Землі дозволяє вижити зміям не більшим за анаконду, тобто до 7 метрів, як пояснити, що в різних куточках світу люди досі зустрічаються з гігантськими холоднокровними? Наприклад, є фото і відео, які підтверджують – велетенські змії, насправді, нікуди не зникали.

Конго, 1950 рік, фото зроблене з вертольоту

Бразилія, 1950 рік. За архівними даними, довжина змії – понад 30 метрів.

А вже у 2017 році в Бразилії перехожі зняли на відео гігантського плазуна, який повз вулицею. Цікаво і те, що велетенських рептилій бачили не лише біля джунглів.

Науковці кажуть, що глобальне потепління грає на руку здоровенним холоднокровним і тому поодинокі особини з відео та фото дуже скоро можуть перетворитися на велику популяцію. Тим паче, ми досі не знаємо, з ким стикалися наші предки зовсім нещодавно, і хто живе на нашій планеті поряд з нами і досі.

Більше про це – у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Також не пропусти щопонеділка о 17:00 на 2+2 виходять прем’єрні випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», присвячені українцям – нації незламних і нескорених, що гідно виборюють своє майбутнє.

Дивись також:

Досвід територіальної близькості з агресивним сусідом змушує держави мислити категоріями тотальної оборони. 
У колах світової фінансової та технологічної еліти сформувалася чітка стратегія порятунку на випадок глобального колапсу. 
30082026
Для археологів це роками виглядало майже моторошно: від людини, яка померла тисячі років тому, залишався скелет, а всередині черепа — дивовижно добре збережений мозок...
Історія знає чимало прикладів, коли критична інфраструктура міст раптово змінювала своє первісне призначення, щоб врятувати тисячі життів. 
На початку 20 століття архітектурне обличчя Києва формували переважно золоті бані церков та дзвіниць. Але у 1912 році над Хрещатиком височів силует, який змусив містян здивовано завмирати.