Екстремальний рекорд: скай-дайвер стрибнув у смертельний атмосферний буревій

Загублений світ

Швидкість вітру там складає близько 400 км/годину, а температура повітря – нижче -40°C…

Чи не найбільшими екстремалями серед рекордсменів є, так звані, скай-дайвери, іншими словами – парашутисти, котрі більшу частину свого стрибка знаходяться у вільному падінні. І серед них вирішив виокремитися швейцарець Марк Хаузер. Задля чергового рекорду він придумав стрибнути у атмосферний буревій поблизу Австралії.

Це зона надзвичайно сильної турбулентності, яку уникають навіть літаки, адже швидкість вітру в ній складає близько 400 км/годину, а температура повітря – нижче - 40°C. Аби витримати такі навантаження Марк тренувався дихати на висоті 9 тисяч метрів і проводив по пів години у морозильній камері.

Що сталося у день, коли чоловік мав здійснити свій рекорд? Чому він і його команда опинилися у смертельній небезпеці? Чи вдалося Марку здійснити задумане? І чи всі після цього рекорду дісталися живими до землі? Приголомшливі історії найризиковіших людей на планеті – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Не пропусти програму «Загублений світ» в ефірі телеканалу 2+2 з понеділка по четвер, о 16:50!

Сучасна британська політика щодо України обґрунтовується на глибокому стратегічному розрахунку. Лондон не просто дає нам зброю — він будує нову архітектуру безпеки, яка назавжди блокує російський імперіалізм.
03072026
Якщо зайти на розкопки давньоримського міста Помпеї, то на багатьох перехрестях можна побачити великі глиняні амфори з відбитими горловинами. Це були перші громадські пісуари.
Військова форма завжди диктувала тренди повсюдної моди. Це історичний факт. Звичайнісінький в'язаний світло на ґудзиках та закрита маска від вітру насправді ховають у собі деталі наймасштабнішої битви 19 століття.
Світовий вплив Великої Британії сьогодні рідко вимірюється військовою силою напряму. Натомість дедалі частіше йдеться про дипломатичну мережу, історичні зв’язки та так звану «м’яку силу», яка працює не через примус, а через інституції та партнерства.