Його ім’я Кріс Гедфілд, він був воєнним пілотом-випробувачем в Канадських повітряних силах, а також, протягом 21 року служив астронавтом. У відкритий простір він літав тричі: був на станції «Мир» та «Міжнародній космічній станції». Одружений, має трьох дітей та онучку. Ексклюзивно для телеканалу 2+2 та програми «Загублений світ» Гедфілд розповів про власний шлях до омріяного космосу.
Через терни до зірок
Його дитинство було звичайним – він ріс у великій родині, з двома братами та двома сестрами, на великій фермі, де вирощували кукурудзу та боби.
«Я був дуже щасливою дитиною, хоча було багато роботи, але все ж залишилося безліч приємних спогадів», - розповідає Кріс Гедфілд
Його батько був пілотом, тому не дивно, що Кріса та його братів так вабило небо.
«Коли мені було 8-9 років, у той період люди вперше ступили на Місяць, у липні 1968-го. Це надихнуло мене, це те, чим я хотів займатися. І я не хотів літати у небі, я хотів літати вище, вище, ніж мій батько коли-небудь літав», - зазначає Кріс
Так юнак зазирнув у життя авіації, хоча на 100% ніколи не був упевнений, що буде літати у космос. Батько радів, що син цікавиться пілотуванням, але зовсім не розумів, навіщо синові так багато вчитися, і чому його нащадок хотів стати пілотом-випробувачем. Тато Кріса вважав, що значно зручніше бути комерційним пілотом, яким був він сам.
Кріса Гетфілда обрали в якості астронавта, коли йому було близько 33 років, а у космос він вирушив у свої 35. Саме тоді батьки вперше переконалися, що син зробив правильний вибір і дуже ним пишалися.
Підготовка до надзавдання
Найскладніше і найважче у житті астронавта - тест на пам'ять, розповідає Гедфілд. Кількість інформації, яку має знати кожен астронавт, просто вражає.
«Мова не тільки про теорію, але й про різницю між життям та смертю, також ми маємо знати всі космічні кораблі, їхню специфіку, космічну механіку, всі тонкощі цієї сфери. І це навчання забирає роки. Найважчим є це все запам’ятати. Люди думають, що фізична складова є для астронавтів найважчою - зовсім ні»
Під час третього польоту, коли Кріс був пілотом Союзу, йому довелося з нуля вивчити російську мову, аби мати можливість безперешкодно спілкуватися з колегами. Це було ще тим завданням для астронавта, але він і тут впорався.
«Тобто найважча річ, над чим астронавти працюють постійно - навчання, вивчення, практика, покращення і потім запам’ятовування»
Чимало людей переконані, що надважким для астронавтів є випробування центрифугою. Гедфілд переконує, що це одне з найлегших завдань у їхній роботі.
«Немає нічого такого в центрифузі. Мішок з картоплею може вижити в центрифузі. Ви повинні просто там сидіти. І ви маєте бути захищені, щоб тримати кров в голові. Це може зробити будь-хто, це не так і складно. Космічні кораблі дуже делікатні, дуже діджиталізовані, розумні. Трястись у центрифузі – це лише одне вміння, щоб мати можливість бути рекомендованим для космічного польоту»
Кріс Гедфілд – беззаперечно унікальна людина, ще задовго до того, як увесь світ поглинув інтернет та соцмережі, він вирішив вести справжнісінький блог прямо з космосу.
«Коли був дитиною, я спостерігав, як перші люди полетіли в Космос: Гагарін, Терешкова, Леонов. Але вони тримали всю програму в таємниці, не сповіщали людей, що там відбувалося. Коли американці висадилися на Місяці, вони сповістили про це усіх. Це було дуже надихаюче і мотиваційно. Тому я вирішив, що під час свого польоту буду використовувати всю можливу техніку. Під час свого першого польоту я використовував лише ручну камеру та радіо. У третьому польоті, завдяки появі Інтернету, я вже ділився фото з мільйонами прямо з Космосу»
Астронавт переконаний, якщо ви робите щось важливе, величне, не ховайте це, не залишайте це тільки собі, дайте іншим можливість отримати користь з ваших знань.
До речі, вже кілька років, як вийшла українською мовою книга Крістофера Гедфілда «Посібник з життя астронавта на Землі». У посібнику астронавт розповідає про власний шлях до зірок та більш детально описує свою роботу.
Бесіду вела: Ірина Сльота
Фото: instagram.com/colchrishadfield
Читай також: