«Дідько, чуваче, який він грізний»: американський блогер показав, як стають ковбоями у 21 столітті

Загублений світ

Ковбойський капелюх Стедсон, дорогі чоботи зі шкіри алігатора — здавалося б, цього достатньо, аби відчути себе справжнім героєм Дикого Заходу. Але ні! 

Виявилося, що для того, щоб стати частиною спільноти американських ковбоїв, потрібно набагато більше, ніж просто стильний гардероб. Справжнє ковбойство — це не тільки мода, а й випробування, що вимагають мужності та стійкості. Американський ковбой Дейл Брісбіі на реальному прикладі показав, що означає подолати себе, коли взявся тренувати невмілого блогера Дюка Гомеса.

Шлях до звання справжнього ковбоя розпочався не на арені, а на спеціальному тренажері. 

«Це те, що ми називаємо бичок. Початковий рівень», — пояснив Дейл Брісбіі, демонструючи механічний симулятор. 

Тренер вчив Дюка триматися в сідлі, відчувати ритм і готуватися до справжнього випробування. Проте, навіть ця підготовка не зняла хвилювання. 

Після успішного тренування на «бичку» настав час для кульмінації. Дюк Гомес, який донедавна був звичайним блогером, а не справжнім ковбоєм, підійшов до воріт, за якими чекав величезний бик.

«Дідько, чуваче, який же він грізний», — вигукнув він, побачивши тварину.

Але відступати було вже пізно. Зібравши всю свою мужність, Дюк Гомес вмостився на бика. Це був момент істини. Очі всіх присутніх були прикуті до цієї сцени. 

«Все, я готовий. Давайте зробимо це», — заявив Дюк, звертаючись до Дейла.

Ворота відчинилися, і почалося шоу. Наступні кілька секунд Дюк запам'ятав на усе життя. Він мужньо боровся, щоб утриматися в сідлі. Напруга висіла в повітрі, але блогер не здавався.

Як він тримався у сідлі і чим усе закінчилося, дивись просто зараз в проєкті «Загублений світ»: 

Loading...

Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.