Для акторки роль Оксани в 8-серійному пригодницькому серіалі каналу 2+2 «Пригоди козака Виговського» стала роллю мрії. Катаріна зіграла сміливу, вольову та чарівну власницю шинку, яка не боїться ставити на місце навіть найзухваліших чоловіків. Побачити Оксану у виконанні Катаріни Файн можна щовечора о 20:20 на 2+2 з 31 серпня до 3 вересня. Нові епізоди серіалу також виходять одночасно на Netflix для глядачів в Україні в межах їхньої підписки.
Як акторка готувалася до знімань, чому вважає Оксану уособленням сучасної української жінки, як працювала з Артемом Пльондером і режисером Семеном Горовим та чому він називає її «відмінницею» на майданчику – акторка розповіла в ексклюзивному інтерв’ю.
З якими емоціями ви чекали на прем’єру «Пригод козака Виговського»?
Це трепет і переживання, адже ми не знаємо, який продукт зрештою побачимо: як усе змонтовано, яким було бачення режисера, як серіал сприйме глядач. Тому я завжди хвилююся за результат. Я взагалі дуже суворий критик для самої себе. Під час першого перегляду завжди переживаю й критично оцінюю свою роботу. А вже вдруге чи втретє можу спокійно дивитися й насолоджуватися процесом.
Раніше ви розповідали, що намріяли собі роль у цьому проєкті. Якою зрештою вийшла ваша Оксана?
Це справді була роль моєї мрії. Спочатку мене пробували на роль Віталіни, але я дуже хотіла зіграти саме Оксану. У моїй акторській біографії вже багато ролей спокусниць, і мені було не дуже цікаво вкотре спокушати чоловіка. Зізнаюся, приблизно у 90% випадків мені пропонують саме такі ролі. Тому хотілося зіграти сильну, чесну, принципову, вольову українську дівчину. Я просто попросила: «Спробуйте мене ще й на Оксану. Я дуже хочу саме цю роль».
Перед пробами навіть зробила кілька магічних практик, медитувала, взяла кілька аскез. І вже за два дні моя агентка повідомила, що мене розглядають лише на роль Оксани. Не знаю, які там відбувалися процеси, але все вийшло саме так, як я хотіла. От і виходить: сама собі напророчила.
Чим, на вашу думку, Оксана запам’ятається глядачеві?
Думаю, вона ще раз підтвердить характер української жінки. Раніше в нас було не так багато проєктів саме про українських жінок і їхній характер. Особливо в серіалах жінку часто показували жертвою: покірною, терплячою, такою, що постійно переживає складні обставини. А зараз ми нарешті можемо показувати справжню українську жінку – сміливу, чесну, вольову, сильну, амбітну, яка не боїться висловити свою думку й постояти за себе.
Для 17 століття професія Оксани досить незвична – вона керує шинком.
Вона ще й дуже вміло керує чоловіками, які туди приходять. Попри свою чарівність, Оксана легко може поставити на місце кого завгодно. У неї сильний характер, дисципліна і чіткі правила для всіх. Вона тут головна.
Чому вам довелося спеціально вчитися заради цієї ролі?
Під час навчання в театральному університеті імені Карпенка-Карого я вивчала фехтування та основи сценічного бою, тому знала певні рухи. Але перед зніманнями ми додатково працювали з каскадером і постановником трюків Назаром Майбородою. Він ставив нам бойові сцени й допомагав відточувати рухи. Ми провели кілька репетицій, а потім він приїжджав на майданчик і керував процесом. Звичайно, хотілося б мати більше часу на підготовку, але в тих реаліях, у яких ми зараз знімаємо, це було непросто. Сподіваюся, сцени вийшли добре.
Насправді великих складнощів не виникало. З Артемом Пльондером ми дуже добре спрацювалися і навіть у перервах самостійно відпрацьовували сцени. Були й епізоди з вибухами. Після них усі виходили абсолютно чорні – і шкіра, і одяг були в землі та пилюці. Потім доводилося чистити костюми й робити повторний грим.
Як вам працювалося з Артемом Пльондером?
Ми вже працювали разом за кілька місяців до цього проєкту, в іншій картині граємо друзів. Взагалі, на цьому проєкті мені дуже пощастило з партнерами та режисером. Із Семеном Горовим я працювала вперше. Я виросла на його проєктах, тому було дуже приємно зустрітися з ним на одному майданчику, відчути його творчий потік і зрозуміти його підходи. Він уміє дуже дипломатично, не через спротив, а саме через творчість впливати на акторів. Для мене це була дуже приємна творча взаємодія.
Режисер Семен Горов назвав вас «відмінницею» на майданчику й відзначив ваш професійний зріст.
Я з кожним проєктом відчуваю професійний зріст. Кожна нова робота – це досвід, який я аналізую, роблю висновки й думаю, що наступного разу могла б зробити краще. Я постійно працюю над собою, як самостійно, так і з коучами. Коли отримую сценарій, повністю розкладаю свою роль: записую в зошиті кожну сцену, емоцію героїні, конфлікт, умови, у яких вона перебуває. І завжди ношу цей зошит із собою. Тому Семен і бачив мене постійно із записами, як студентку. Так я готуюся до кожного проєкту. Це дає мені впевненість під час роботи.
Костюми вашої героїні яскраві, досить відкриті й стилізовані під сучасність. Як ви себе в них почували?
Мені дуже пощастило з костюмами. Вони чудові й унікальні, а костюмери продумали кожну деталь. Зніматися в історичному контексті – справжня насолода. Єдина незручність – взуття. Чобітки зі шнурівкою доводилося довго зашнуровувати. До того ж ми знімали влітку, у спеку, тому вони постійно натирали. Через спеку доводилося коригувати й грим та використовувати його мінімум. Я якраз приїхала з відпочинку, тому шкіра мала гарний природний тон, який просто підтримували в кадрі. І мені дуже подобається ця натуральність.
У вас дуже гарне волосся. Ви його теж не фарбуєте?
Це мій натуральний колір. Поки не посивію, не планую його змінювати.
Які курйозні моменти траплялися на майданчику?
У перші дні ми знімали сцени в шинку, зокрема перше знайомство Оксани з Виговським. Для піротехнічного ефекту додавали трохи диму. І ось я повертаюся до Виговського, щось кажу, а в мене ніс просто чорний! Довелося перезнімати сцену. Ми взагалі часто імпровізували в кадрі й багато сміялися. Пам’ятаю сцену свята Івана Купала, коли я пускала вінок на воду. Він постійно тонув – причому тільки мій. До нього прив’язали нитку й постійно витягували. Я була засмучена. Розуміла, що це лише сцена і я не забобонна, але все ж подумала: «Я ж незаміжня!»
Чому, на вашу думку, варто подивитися цей серіал?
Як на мене, він дуже красивий. Тут чудові українські актори, цікава історія – хоч вона й вигадана, але водночас про нас із вами. У серіалі говорять про важливі речі, але роблять це легко – з гумором, іронією та сенсами. Думаю, саме тому «Пригоди козака Виговського» буде цікаво дивитися.