У новому проєкті Григорій Бакланов постане в незвичному для себе амплуа – харизматичного таксиста Моті, колишнього зіркового футболіста, який після травми змушений почати життя заново. Випадково опинившись у центрі кримінальної історії, він стає напарником принципового оперативника Пасіча, якого зіграв Дмитро Вівчарюк. Разом вони розслідують злочини, потрапляють у небезпечні пригоди та постійно випробовують на міцність свою довіру.
Напередодні прем’єри Григорій Бакланов розповів про свого героя, автомобільні трюки та небезпечні сцени, дружбу з Дмитром Вівчарюком, роботу із собакою та курйози, які траплялися на знімальному майданчику.
Як ви потрапили в серіал «Таксі для опера»?
Мене запросили на кастинг, де я познайомився з режисером – Володимиром Янощуком. Всі, хто раніше щось розповідав про нього, говорили завжди з захопленням. І це виявилося правдою. На першій зустрічі було ясно – він не дасть тобі зіграти посередньо. Ми одразу вигадували образи героя, манеру спілкування, додавали текст, або відкидали його, якщо все можна було зіграти без слів. Так були записані перші проби і так проходив весь знімальний період, що дуже цінно для мене.
А з Дмитром Вівчарюком вас одразу затвердили в парі?
Як мені відомо, зіставляли багато різних акторів між собою. З Дімою ми так само кастингувалися в парі, на фінальному етапі.
Чим вас зачепив Мотя?
Я почитав сценарій і побачив, що це дуже класний персонаж, гнучкий для акторського проявлення. Він дає багато простору. Такий «шляхетний злодій». З одного боку, він виглядає як типовий махінатор, а з іншого – у нього багато хороших рис. Він не позбавлений розуміння, що таке зло і не чинить всупереч своїй совісті. А вона проявляється дуже цікаво, в залежності від контексту. І виявляється, що відновитися і зрозуміти, що він «застряг», можна. А як виплутатися з цього – в цьому і є сюжет Моті.
Він ще й ловелас?
Поки він не зустріне ту саму. Але й тоді він не зміниться одразу – це буде поступовий процес.
Мотя – колишній зірковий футболіст. Ви так само вправно володієте м’ячем?
Ні, я не футболіст. Якісь прості речі, пробіжки в кадрі виконував я, але для деталей, де потрібно професійно демонструвати трюки з м’ячем, був запрошений футболіст, який це вміє робити вправно. Цікаво, що тут я фактично зіграв історію свого старшого брата в біографії Моті. Він теж був футболістом, але під час матчу його сильно травмували (удар бутсом під коліно, розрив меніску, який складно зростався) і це вплинуло настільки, що довелося відмовитися від професійної карʼєри. «Тепер твій вид спорту – максимум шахи», - так сказав йому тренер. Але на відміну від Моті, брат не загубив себе і не створив такий сюжет, як в серіалі.
Мотя стає таксистом, він – дуже вправний водій. А як ви почуваєтеся за кермом?
Досить впевнено. Я раніше дуже хотів навчитися вправно їздити, тому ходив на курси контраварійного кермування. І під час зйомок це сильно допомогло, можна було обходитися без дублера і ми багато знімали наживо під час водіння, а не на зеленому фоні.
Чи були сцени, де навіть вашого водійського досвіду виявилося недостатньо?
Для сцени, де ми з Пасічем їхали лісом на «Запорожці» й потрібно було на швидкості гнати по ямах та прошмигнути між бетонними плитами. Тут був спеціальний автомобільний каскадер. Це окрема легендарна постать в кіно – він з тих людей, хто вміє їздити на двох бічних колесах. Каскадер робив неймовірні віражі по лісу на швидкості, а в салоні «Запорожця» в цей час я літав, як космонавт на МКС.
Судячи з анонсів, вам довелося багато бігати під час зйомок. Як було з фізичними навантаженнями?
Особливо в першій частині Моті доводилося то тікати, то доганяти. Зізнаюся, було трохи складно бігати, бо якраз серед зйомок в мене була операція. Тож на майданчику намагався бігати мʼяко і акуратно. Один раз навіть мені «допомогли»: коли я біг за тролейбусом, врешті зупиняюся, захеканий, аж тут підходить якийсь перехожий і каже: «Він там зупинився, ще встигнете догнати». А це була сцена.
Як вам працювалося з Дмитром Вівчарюком?
Ми з Дімою знайомі ще з університету. З Олею, його дружиною, були однокурсниками, а Діма був трохи старшим. До того ж, разом грали навіть одну роль у виставі. Тож нам не треба було притиратися, було радістю працювати. А коли сили йшли, Діма десь постійно знаходив і приносив цілі оптові коробки з цукерками на майданчик.
Що насправді пов’язує ваших героїв – дружба чи просто робота за домовленістю?
Їх повʼязала необхідність розплутати справу, але вони мають різну мету. І лише через те, що вони вимушені співпрацювати (цікаво, що обидва не знали навіть причин), в них виникла дружба, хоча це теж буде під сумнівом. Це цікаві, заплутані взаємини – їхні вчинки часто залежать від обставин, які будуть пояснені в фіналі. Але мені подобається, що незалежно від цих подій вони намагаються зберегти порядність і гідність. На цьому й базується їхня дружба. А щоб зрозуміти, що саме між ними відбувається, реально треба дивитися серіал.
У серіалі є ще один важливий партнер ваших героїв – собака. Як вам працювалося разом?
То була шикарна собака! Спочатку ми проходили певний період адаптації, бо зніматися доводилося дуже близько, в одній машині, і на будь який незвичний рух вона реагує, як охоронець, а не твій друг. Тому треба було чітко налагодити контакт, щоб у кадрі вона сприймала нас за своїх. А під кінець зйомок ми вже побраталися – разом відпочивали в перервах на дивані.
Чому, на вашу думку, глядачам варто подивитися «Таксі для опера»?
Всі пам’ятають легендарне «Таксі» Люка Бессона. Це не ремейк, і не спроба відтворити в наших реаліях. В нашому серіалі слідчий зустрічає таксиста, який швидше вирішує його справи, ніж він сам це робить професійно. Тільки у кожного своя доля і вона досить важлива та не проста, щоб оцінити героя за кілька хвилин. Це і детектив, і цікаві пригоди, плюс речі, які ми бачимо кожного дня: квартирі, в сусідах, в таксі… Не судіть кіно за назвою – краще подивіться, яка історія ховається за нею.