Вікторія Варлей: "Мені дають ролі добрих та гарних дівчат"

Стоматолог

У інтерв’ю для "Телегіда" актриса розповіла, як складається її життя на знімальному майданчику та за його межами.

У новому детективному серіалі "Стоматолог" на каналі 2+2 Вікторія Варлей зіграла Дашу – самотню, незалежну та розумну красуню, яка працює ріелтором. Незважаючи на таку професію, вона обожнює кіно і мріє зняти свій фільм. Познайомитись з Дмитром Торопким (Сергій Басок) їй вдається випадково – по телефону, помилившись номером. Для "Телегіда" Вікторія Варлей поділилась подробицями своєї акторської кар’єри.


– Що ця роль дала вам, як актрисі?

Я працювала з прекрасними акторами. Сергій, мій партнер, – талановитий актор. Ми дуже допомагали один одному на знімальному майданчику. Це великий плюс, коли тобі комфортно працювати з партнером. Мені було комфортно з усіма партнерами.

Я не працюю в театрі, тому що, на жаль, у мене не дуже зі сценічною мовою. Але я над цим працюю. Мені хотілося б грати у Молодому театрі. Наразі я знімаюсь в кіно та в серіалах, вже досить давно – більше 12 років.

– Кого доводиться грати?

Взагалі, ще буквально п’ять років тому я грала виключно всіх негативних персонажів. А зараз дорослішаю, напевно, відкривається моє справжнє "я", і мені дають ролі добрих та гарних дівчат.


– Яку найбільш негативну роль вам доводилося грати? Баба Яга?

Ні. Хоча, звичайно, можу й Бабу Ягу зіграти. Я грала вбивцю, я вбивала і чоловіка свого, і його сина, причому я була коханкою сина. 

– В житті ви не така?

З віком це все йде, всі негативні думки. Розумієш, що якісь речі вже неважливі, другорядні. Потрібно думати лише про хороше.

– Чи є ролі, від яких ви точно відмовитесь?

Ні, мені цікаво спробувати все.

Подробиці дивіться у сюжеті:

Дивіться серіал "Стоматолог" з понеділка по четвер о 20:20 на 2+2!

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.