Михайло Пуришев – волонтер, який ризикуючи життя, шість разів їздив до Маріуполя, коли за місто йшли запеклі бої. Він не лише привозив провіант, але й намагався евакуювати з того пекла якомога більше людей.
До повномасштабного російського вторгнення чоловік мав успішний бізнес – був власником нічного клубу в Маріуполі. Але Велика війна не лише зруйнувала плани, але і й змінила життя. З початком бойових дій Михайло вивіз дружину і чотирьох дітей до Івано-Франківська, але сам прийняв рішення повертатися до Маріуполя. Чоловік не міг кинути напризволяще своїх робітників, які на нього чекали. Волонтери та небайдужі люди допомогли знайти мікроавтобус та наповнили його гуманітарною допомогою.
«Коли я вперше приїхав до Маріуполя, то побачив, що на вулицях не було людей. Мені пояснили, що усі ховаються, де можуть. І перше, що я зробив коли ми в клубі розгрузили гуманітарку, це обійшов найближчі підвали – згадує волонтер. – Я дуже боявся побачити мертву дитину, тому коли на дорозі бачив маленький згорток чогось, навіть не підходив. А дітей у Маріуполі було багато. Не було жодного бомбосховища, де не було б дітей»
Чоловік, з небайдужими людьми, під обстрілами міста, роздавали гуманітарну допомогу й опікувалися тими, кому потрібна була допомого. Свій нічний клуб Михайло теж перетворив на укриття, де обладнав теплі місця для мам з маленькими дітками. Він щодня обходив бомбосховища у місті, не оминув і Маріупольський драматичний театр, де ховалися сотні людей і на який росіяни згодом скинули бомбу.
«Коли я прийшов до драмтеатру, то побачив, що там було дуже багато людей. Верхній поверх був повністю відведений для мам з дітьми, вагітних та годуючи жінок. Вони розміщалися в гримерних кімнатах. Я приніс їм згущене молоко й інші необхідні речі», - розповів чоловік.
Михайло Пуришев надихав, опікувався та підбадьорював людей в майже окупованому росіянами Маріуполі. Але події 9 березня змінили усе. Того дня росіяни скинули бомбу на район, де перебував чоловік.
«Я побачив смерть. Бачив як помирали люди, чув, як кричали діти… В той момент я зламався. Я пам'ятаю, коли всі спали, я як дитина плакав, а вранці знову всім посміхався, веселив і грався з дітлахами. Коли всі знову засинали, я знову плакав десь в куточку», - згадує ті страшні моменти Михайло Пуришев.
Але, попри страх, втому, біль, розчарування та постійні обстріли Маріуполя, волонтер, ризикуючи власним життям, зміг здійснити здавалося неможливе – організувати декілька успішних евакуацій населення і врятувати життя десяткам людей.
Як Михайло Пуришев це зробив, а також – як замість Азовсталі опинився в російських катівня, дивись у документальному проєкті «Спротив» просто зараз:
Loading...
Не пропусти 3 і 4 серії документального проєкту «Спротив» вже в понеділок, 20 травня, о 15:00 на 2+2!
Читай також: