Тривалий час у масовій свідомості панував образ романтичного, але майже беззбройного українського добровольця, який виступив проти регулярних сил в україно-польській війні 1918-1919 років. Однак українці не просто «знайшли» автомати на вулиці. Організатори Листопадового чину насправді все чітко спланували. Поляки мали явну перевагу в ресурсах, адже вони розраховували на підтримку колишніх офіцерів імперської армії та розгалужену мережу власних організацій. Звідки ж тоді у «беззбройних» українців взялися гвинтівки, важка артилерія та кулемети, які дозволили за лічені години взяти під контроль величезне місто?
Відповідь ховається не в диві, а в логіці та грамотних домовленостях. Львів був адміністративним центром королівства Галичини та Володимирії, тому тут зберігалися стратегічні запаси озброєння всієї провінції. Поки Австро-Угорська імперія розсипалася на очах, українські організатори листопадового чину у 1918 році діяли на випередження.
«Мали зброю з колишнього австрійського гарнізону. Були ж військові частини, де була зброя. Зрозуміло, що українські організатори подбали, щоб мати в руках кулемети, гармати, і послали своїх представників до військових частин переконувати солдатів», — пояснює історик Олег Павлишин у розмові з дослідником історії Акімом Галімовим.
Ситуація в місті на той момент нагадувала «коктейль» із національностей та втоми від чотирирічної війни. У львівських казармах сиділи чехи, угорці, словаки та словенці. Всі вони чекали лише одного — сигналу, щоб поїхати додому. Коли люди Дмитра Вітовського, одного з військових командирів українських січових стрільців, з’явилися на порозі складів, вони не зустріли запеклого опору. Навпаки, багато солдатів відчували полегшення від того, що все закінчилося.
Олег Павлишин зазначає, що вояки гарнізону, серед яких було чимало угорців, охоче віддавали зброю і прямували до залізничного вокзалу. Більше того, історик цитує спогади, де іноземні солдати, залишаючи позиції, вигукували «Елен Україна!», що в перекладі означало «Слава Україні!». Вони щиро раділи народженню нової держави, бо для них це означало легітимний кінець їхньої служби.
Більше цікавого про українсько-польську війну 1918-1919 років з погляду поляків і українців дивись в проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: