Зниклі рядки «України у вогні»: цитату з оригінального тексту повісті Довженка можна знайти у промові Сталіна

Справжня історія

Український режисер Олександр Довженко, визнаний у світі кіно, був неймовірно популярним і «своїм» в СРСР, але його успіх раптово обірвався через кіноповість «Україна у вогні» (1943), присвячену трагедії Другої світової війни на українській землі. 

Митець заплатив не за художні прорахунки, а за те, що викрив саму суть сталінського тоталітарного режиму. Його «гріхом» стала правда про страждання українського народу та наголос на його національній ідентичності, що було неприпустимо в контексті міфу про «єдину радянську родину».

Обурення радянського тирана Йосипа Сталіна було нищівним, коли він прочитавш рукопис повісті «Україна у вогні». 31 січня 1944 року Довженка викликали до кремля, і, як згадував сам митець, там його «було порубано на шмаття». Публічне покарання відбулося на з'їзді, де Сталін особисто виступив з доповіддю про «антиленінські помилки та націоналістичні перекручування». Головними звинуваченнями були: акцент на трагедії саме українців, критика радянського устрою та зображення трагедії нації, а не пошук «ворогів». За це викриття правди Довженка назвали «буржуазним націоналістом».

Промова Сталіна в кремлі – це не лише свідчення його антиукраїнської позиції, а й джерело для дослідників, адже в ній Сталін наводить чимало цитат з оригінального тексту «Україна у вогні», які ми вже ніколи не побачимо у виданнях повісті. Чому? Бо вони були відцентровані — тобто ідеологічно виправлені та підігнані під партійну лінію.

Найбільш зворушливий і сильний момент, на який звернув увагу дослідник історії Акім Галімов, це розмова захисників України. Оригінальна цитата Довженка, викрита Сталіним:

«Ми б'ємося за те, чому немає ціни у світі — за Україну. За Україну тихо зітхнули бійці. За Україну, за чесний український народ, за єдиний сорокамільйонний народ, який не знайшов собі у століттях Європи людського життя на своїй землі, за народ роздертий, розщеплений...»

Саме ця цитата не залишила Сталіну жодних сумнівів: Довженко героїзує українську національну ідентичність, а не радянську «батьківщину», і говорить про віковічне страждання українців, розкриваючи при цьому правду про роздертий народ. Це було пряме звинувачення тоталітарних систем минулого та сучасності.

Звідки ж з'явилась ненависть Сталіна до України, а точніше – до всього не російського? Дивись проєкт дослідника історії Акіма Галімова про видатного українського режисера Олександра Довженко просто зараз: 

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.