«Найпотужніша у світі»: міжконтинентальну балістичну ракету «Сатана» насправді створили в Україні

Справжня історія

А росія її тільки привласнила. 

Нещодавні повідомлення про невдалі випробування російських ракет, зокрема ймовірний вибух однієї з модифікацій міжконтинентальної балістичної ракети «Сатани» у вересні минулого року, знову підняли завісу таємничості навколо цього гіганта. Але мало хто знає справжню історію її створення.

Як розповів дослідник історії Акім Галімов, цей стратегічний ракетний комплекс третього покоління був розроблений ще в 70-х роках минулого століття не десь, а в Україні! 

«У конструкторському бюро «Південне» у славетному місті Дніпро талановиті українські конструктори на чолі з Михайлом Янгелем та Володимиром Уткіним втілили в життя цей амбітний проєкт. Виробництво ж ракет здійснювалося на потужностях заводу «Південмаш», який також розташований у Дніпрі. І це ще не все! Над складною системою керування для цього монстра працювали фахівці харківського науково-виробничого об'єднання «Електроприлад», - каже Галімов. 

Уявіть собі: саме українські інженери та робітники, на території України створили ракету вагою в 200 тонн, здатну нести боєголовку потужністю до 8 мегатонн! «Сатана» навіть була занесена в Книгу рекордів Гіннеса, як «найпотужніша міжконтинентальна балістична ракета у світі». Цей факт красномовно свідчить про неймовірний науковий та промисловий потенціал, яким володіла Україна. 

Після розпаду Радянського Союзу ця унікальна розробка, на жаль, опинилася на території росії. Таким чином, країна-агресор отримала у своє розпорядження найпотужнішу ракету у світі, до створення якої вона не мала жодного стосунку.

Ця історія – не просто цікавий факт з минулого. Вона є ще одним підтвердженням інтелектуальної та технологічної переваги України, яка, попри всі випробування, продовжує дивувати світ своїми талантами. 

А який взагалі був ядерний потенціал України до того, як ми набули статусу «безядерної держави»? Про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.