Саме на цьому в інтерв'ю досліднику історії Акіму Галімову наголосив провідний історик у питанні Волинської трагедії Володимир В'ятрович, пояснивши, чому українське суспільство десятиліттями не мало повної картини тих подій. А головною причиною такої ситуації були наглухо закриті архіви радянських спецслужб.
На відміну від польських дослідників, які мали доступ до документів, українські історики працювали без доступу до повного масиву документів. Крім того, сама тема діяльності Української Повстанської Армії вважалася політично токсичною, тому державні інституції намагалися максимально від неї дистанціюватися.
Крім того, на тлі колосальних катастроф української історії 20 століття польсько-українське протистояння виглядало лише одним із багатьох трагічних епізодів. Мільйонні жертви Голодомору, Великого терору та нацистської окупації затьмарювали локальний конфлікт на західних кордонах.
Проте ситуація кардинально змінилася після 2015 року, коли доступ до архівів радянських спецслужб став системним і дозволив українським історикам побачити повну картину. І тоді, за словами Володимира В'ятровича, з'ясувалося, що поряд з антипольськими акціями відбувалися і системні акції польського підпілля проти українського цивільного населення, що суттєво ускладнило однобічне трактування цих подій.
Після відкриття архівів українські історики отримали доступ до значно ширшого масиву джерел. Водночас у Польщі ухвалили закон, який, за словами Володимира В'ятровича, фактично закріплював трактування конфлікту як геноциду та встановлював відповідальність за публічне заперечення такого підходу.
«В Україні ця тема була невідомою, зокрема, через відсутність джерел. В нас архіви були закриті, на відміну від Польщі. До 2008 року, коли ми почали відкривати ці архіви, з 2015 року ми системно змогли нарешті це відкрити. В нас тема УПА вважалася такою політично небезпечною, що краще нею не займатися. Держава від цієї теми дуже дистанціювалася», - розповів В'ятрович Акіму Галімову.
Але якщо відкриття архівів і доступ до первинних джерел стали підставою для переосмислення подій, чому окремі польські політики продовжують наполягати на використанні терміну «геноцид»? І які юридичні та історичні факти перекреслюють це визначення? Більше детально про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: