У 1874 році, коли британець Джон Х’юс побудував свої заводи на українському Донбасі, регіон став промисловим серцем, що приваблював робітників не лише з України, а й з-за кордону. Понад півтори тисячі працівників трудилися на підприємствах Х’юса, серед яких були як місцеві жителі, так і люди з інших губерній. Але особливу увагу привертали ті, хто приїжджав із далекої Великобританії.
Британці, які вирушили на роботу до Юзівки (сучасного Донецька), зіткнулися з умовами, які їх часто шокували. Зокрема, суворі українські зими та нестерпний літній пил стали для них справжнім випробуванням.
Колишня директорка архіву Glamorgan у Кардіффі, Сьюзен Едвардс, яка вивчала життя Джона Х’юса та його родини, описує листи, які писали британці додому, про свої «пригоди» на Донбасі.
«Однією з найбільших несподіванок для британських робітників стала погода. Суворі зими з рясними снігопадами дивували їх найбільше. Одна жінка в листі до сестри розповідала, як її чоловік вийшов на роботу у нічну зміну, але після повернення додому не зміг увійти через передні двері — снігу було стільки, що він доходив до вікон спальні. Чоловікові довелося рити тунель крізь снігові замети, щоб потрапити до оселі», - розповіла Сьюзен Едвардс.
Літо на Донбасі виявилося не менш важким для британців. Величезні хмари пилу, що піднімалися з сухих шляхів, проникали всюди.
«Одна жінка скаржилася синові в листі на якість паперу, на якому пише, адже не змогла дістатися до базару через багнюку, що сягала колін», - розповіла Едвардс.
Проте такі випробування не завадили британським працівникам продовжувати приїжджати до Юзівки аж до кінця 19 століття.
Більше про європейську історію Донбасу дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читайте також: