Його ім’я гриміло у світових наукових колах, але вдома він був лише черговою потенційною жертвою в розстрільних списках. Як так сталося, що математик зі світовим іменем опинився в ГУЛАГу? Про це у своєму проєкті розповів дослідник історії Акім Галімов.
Михайло Кравчук — академік, один із засновників Інституту математики АН УРСР, людина, яка організувала першу в Україні шкільну олімпіаду з математики. Його авторитет був беззаперечним і саме тому радянська влада хотіла використати його у своїх брудних іграх. Першим серйозним випробуванням став 1930 рік — показовий процес над вигаданою чекістами «Спілкою визволення України» (СВУ). Цей фарс проходив у приміщенні Харківського оперного театру. На лаві підсудних опинилися 45 осіб: еліта нації, професори, вчителі, лікарі. Багатьох із них Кравчук знав особисто.
Партія відвела Кравчуку роль громадського обвинувача, де від нього вимагали виступити проти колег. Це була класична тактика каральної системи: замазати кров'ю та зрадою чесних людей. Але Кравчук виявився міцнішим, ніж думали в НКВС. До Харкова він приїхав, але на засідання не пішов, начебто, через хворобу, а насправді – геній пішов проти системи. Через такий крок академік автоматично потрапив до «резерву» майбутніх жертв Великого терору.
21 лютого 1938 року за Михайлом Кравчуком прийшли і звинуватили у шпигунстві. А ідеальним приводом для каральної системи СРСР стали його знання мов та зв'язки з іноземними колегами. В обвинувальному висновку йшлося: «Управлінням державної безпеки НКВС УРСР розкрита і ліквідована антирадянська українська націоналістична терористична організація... Одним із активних учасників і керівників цієї організації є заарештований Кравчук».
«Це був вирок без вироку, – зазначив Акім Галімов. – Суд на вченим тривав рівно півгодини, після чого його засудили до 20 років в'язниці та 5 років заслання».
В його особовій справі на всю титульну сторінку красувався напис: «Націоналіст». Якийсь час Кравчук сидів у Лук’янівській тюрмі, а згодом його доправили на золоті копальні. Вчений працював вибійником у нелюдських умовах холодного ГУЛАГу. Але навіть там, при світлі каганця, на полях старих газет, він продовжував робити наукові записи.
Він до останнього подиху намагався боротися. У 1940 році Кравчук написав скаргу до москви, де описав жахи слідства:
«Я був приголомшений тими дикунськими звинуваченнями, але безнастанні нічні допити під прямим фізичним впливом, зокрема повне позбавлення сну упродовж 11 діб, робили своє», — писав академік.
Його зламали погрози знищити сім'ю. Але вражає інше. Навіть розуміючи, що здоров'я втрачено, Кравчук просив про перегляд справи не заради себе:
«Проте відновлення істини важливіше саме собою. Через те я прошу переглянути її», - писав він.
Коли читаєш ці рядки, може здатися, що він здався. Але, за словами Акіма Галімова, насправді голова вченого в цей момент була зайнята геть іншим – новим відкриттям. Яким саме – дивись у відео:
Читай також:
- Від Ейзенгауера до Трампа: президенти США вже 70 років довіряють лише гелікоптерам, які спроектував киянин
- Українець, який «запустив» атомну бомбу: ким був Кістяківський з «Оппенгеймера» і чим видатна його родина?
- Хто змусив винахідника Кондратюка, на честь якого названо кратер на Місяці, вкрасти життя іншої людини?