Професійний провідник Роман Маузер, автор популярного ютуб-каналу «Пригоди з Маузером», в інтерв'ю досліднику Акіму Галімову розкрив деталі, які буквально перевертають наше уявлення про минуле регіону.
Виявляється, одеські підземелля — це не просто мережа тунелів, а гігантська «соціальна мережа» минулого століття. Тут, на глибині десятків метрів, звичайні робітники залишали по собі написи, які сьогодні стали безцінними артефактами.
«У старій шахті, де ми були, збереглися старовинні дати та малюнки. Раніше вони були тут усюди, але їх позасипали: коли видобуток йшов вгору, усі ці свідчення минулого просто поховали під камінням. Тож нам, аби знайти ці малюнки, доводилося буквально все розкопувати», — згадував Роман Маузер.
За словами експерта, під шарами пилу та каміння іноді вдається знайти справжні скарби — особисті історії, сповнені драми та іронії. Однією з найбільш зворушливих знахідок стала одеська «Love Story» початку ХХ століття. На стіні закинутої шахти зберігся напис: «Стьопка любить Кріпакову Маньку».
Це не просто текст, а ціла картина. Роман Маузер зазначає:
«Він навіть намалював Стьопку у шляпі, а Маньку у сукні».
Проте катакомби бачили не лише романтику. Стіни зберігають скарги на важку долю та іронічні зауваження про життєві негаразди. Особливу увагу привернув запис про невдалу покупку, який став ключем до розуміння того, якою мовою насправді спілкувалися будівничі Одеси.
«На одному з уламків ми побачили напис: «От біди. За бідою купив коня». Це прямий доказ того, що тут говорили українською. Зверніть увагу: написано не через російське «е», а через «і» — «біді». Та й у слові «купив» чітко стоїть закінчення «в», а не характерне для російської мови «л», — пояснював Роман Маузер.
Ці лінгвістичні деталі є неспростовним доказом українського коріння Одеси. Шахтарі, які добували камінь-черепашник для будівництва міста, не просто знали українську, вони нею жили. Їхні думки, зафіксовані на вапняку, розбивають міфи про «виключно російськомовне місто» минулого.
Більше цікавого про одеські катакомби дивись в проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: