Століттями у Почаївській лаврі зберігаються три головні святині: слід стопи Богородиці, чудотворна ікона Божої Матері та нетлінні мощі преподобного Іова Почаївського. Найдавніша з реліквій – слід стопи Богородиці – оповитий легендами, що сягають 12-13 століть.
«Згідно з переказами, у часи монгольської навали в місцевих печерах жили ченці. Одного разу їм з’явилася Богородиця у вогняному стовпі, залишивши слід своєї стопи на скелі та розколину, з якої б’є цілюща вода», - розповів дослідник історії Акім Галімов.
Друга святиня – цілюща ікона Божої Матері – пов’язана з ім’ям Анни Гойської, шляхтянки 16 століття, тогочасної власниці Почаєва і навколишніх земель. Вона була побожною православною жінкою і часто приймала у себе високих церковних гостей. Одного разу до неї приїхав єпископ Неофіт, який подарував їй ікону Божої матері.
«Ця святиня спочатку зберігалася в неї вдома. Як розповідає легенда, ікона Божої матері була цілюща, але широко про неї заговорили після того, як вона нібито зцілила сліпонародженого брата Анни Пилипа. – повідав дослідник історії Почаївської Лаври Олександр Булига. – Згодом Анна вирішила, що не можна тримати вдома таку святиню і перенесла її на Почаївську гору, де з 1597 року почала своє існування Почаївська обитель».
Хоча деякі історики вважають, що легенда про Почаївську ікону з'явилися на 50 років пізніше. Більше про реальну історію української Почаївської лаври дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: