Сьогодні ми звикли вважати козацтво символом нашої волі, але мало хто замислюється, що цей феномен міг і не виникнути, якби не одна трагічна подія на берегах річки Ворскла.
Наприкінці XIV століття карта наших земель виглядала інакше. Велике князівство Литовське і Руське переживало свій золотий вік під проводом князя Вітовта. Його стратегія була простою і водночас зухвалою: вихід до Чорного моря та повний контроль над південними степами. Держава просувалася на південь, створюючи інфраструктуру та безпечні торгові шляхи. Україна могла стати потужною морською державою ще за сотні років до того, як про це почали писати в газетах. Але у 1399 році все змінилося, коли битва на річці Ворскла проти золотоординців закінчилася нищівною поразкою.
Наслідки були жахливими. Держава втратила не лише території, а й людей, які мали їх захищати. Поле бою стало могилою для десятків тисяч воїнів.
«Серед полеглих було багато представників еліти, князів та бояр. І це значно послабило військову спроможність держави», - розповів у своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов.
Саме цей вакуум влади та безпеки став точкою відліку для нового стану суспільства. Коли офіційна армія зникла, а кордони залишилися відкритими для набігів, люди взяли зброю до рук самі.
«Багато сучасних істориків схиляються до думки, що нездатність держави захистити південні кордони і змусила місцеве руське населення самостійно дбати про оборону. І саме це сприяло появі козацтва», - зазначив Акім Галімов.
Більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: