З одного боку, вони були військовою елітою, незамінною силою, а з іншого — джерелом постійної напруги та конфліктів. Як же насправді ставилася ця велика європейська держава до своїх найсміливіших воїнів? Чи сприймали їх як «своїх»? Відповідь складна, і вона залежала від однієї ключової обставини: була війна чи панував мир?
Коли на Річ Посполиту насувалася загроза — чи то московські царі, чи то османські султани, — ставлення до козацтва змінювалося миттєво.
«У воєнний час за великої загрози козаків трактували як частину Речі Посполитої, дуже важливу частину. І щоразу, коли починалася війна, не виникало проблеми щодо розбудови козацької армії. Раптом вони ставали дуже важливим елементом», - зазначив професор Варшавського університету, історик Петр Кроль.
В цей критичний момент козаки були не просто союзниками, а життєво необхідною військовою потугою. Король та сейм легко йшли на поступки, збільшували реєстр і покладалися на їхню неперевершену боєздатність. Це був час максимального визнання та поваги. Справжні проблеми починалися, щойно підписували мирний договір. Армія скорочувалася, підрозділи розформовувалися, але для козака, який служив королю, це нічого не означало.
«Він вважав себе реєстровим козаком, тобто мав ті самі права, незалежно від місця проживання. Йому було байдуже, що служба закінчена», — пояснює професор Кроль.
Уявіть ситуацію: десятки тисяч досвідчених, озброєних і гордих воїнів, які вважають себе вільними від панщини та місцевої влади. За оцінками, від 20 до 40 тисяч таких осіб мешкали в Україні у приватних маєтках. І це створювало справжню кризу для місцевих землевласників.
Для шляхти такі козаки були, перш за все, «порушниками громадського спокою». Вони не хотіли працювати на пана, не підлягали звичайним судам і своїм прикладом могли надихнути селян на непокору.
«Шляхта бачила в козаках порушників громадського спокою. Під час війни ще заплющувала на них очі, а після війни вважала це серйозною проблемою», — підкреслює історик.
Фактично, українське козацтво постійно балансувало між двома ролями: незамінні захисники держави під час війни та небезпечна, неконтрольована сила у мирний час. Цей подвійний стандарт став однією з головних причин постійних конфліктів
Але чому козаків не могли просто прирівняти до шляхти? Про це розповів дослідник історії Акім Галімов у своєму проєкті:
Читай також: