Його «Кобзар» – збірка, що стала символом українського духу та боротьби за свободу. Проте, мало хто знає, що цей шедевр міг ніколи не побачити світ у тому вигляді, до якого ми звикли. Біографії Шевченка, написані в різні часи, часто змальовують його як «випадкового» поета. Мовляв, був собі художник, писав вірші «в шухляду», а друзі вмовили їх надрукувати. Але чи було це так насправді?
Вже через два роки після викупу з кріпацтва, у 1840 році, світ побачив перше видання «Кобзаря». Ця подія стала ключовою у формуванні української національної свідомості. До збірки увійшли вісім творів, пронизаних романтичними образами, що пробуджували національний дух. Шевченко активно звертався до історичних сюжетів, оспівуючи героїчне минуле Гетьманщини. Поеми «Іван Підкова» та «Тарасова ніч» – яскраві приклади цього.
«Це популярний прийом національних поетів-романтиків – звертатися до історичного ідеалу свого народу», – зазначає дослідник історії Акім Галімов.
Проте, перед тим, як «Кобзар» побачив світ, його тексти пройшли жорстку перевірку петербурзьким цензурним комітетом. Головний цензор Петро Корсаков безжально вилучив з поезій Шевченка велику кількість рядків, які вважав небезпечними. Особливо постраждала поема «Тарасова ніч».
«Вилучені цензором рядки звучали так: «…Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Було колись — панували, Та більше не будем! Тії слави козацької Повік не забудем!». А ось іще фрагмент цієї поеми «…Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько! Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля, Бунчуки6, гетьмани?», - розповів Акім Галімов.
Цензура пройшлася по кожному з творів Шевченка, нещадно викреслюючи все, що могло пробудити національну свідомість українців. Але чому ж тоді «Кобзар» взагалі був надрукований? Чому його не заборонили одразу? Більше про це – у проєкті Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: