Поки старі австрійські кабінети ще пахли папером і тютюном, на вулицях міста вже вирішувалося, чиїм прапорам тут майоріти завтра. Польська ліквідаційна комісія збиралася прибути до Львова 1 листопада, щоб офіційно закріпити права Польщі на ці землі. Українці мали лічені години, аби не стати гостями на власному святі. Чи можливо було змінити хід історії за одну ніч, не маючи офіційного наказу з Відня?
31 жовтня 1918 року стало точкою неповернення. У Львові, в атмосфері повної таємності, засідала Українська Національна Рада. Поки дипломати зважували ризики, військові діяли. У центрі подій опинився Дмитро Вітовський — молодий офіцер, який не звик чекати на «кращі часи», а очолював Центральний військовий комітет, структуру настільки засекречену, що про її плани не здогадувалися навіть найближчі соратники.
«Це така таємна організація, яку утворили українські офіцери австрійської армії у вересні 1918 року. Тоді вже було зрозуміло, що імперія може розпастися і українським військовим доведеться боротися за власну незалежну країну», - зазначив дослідник історії Акім Галімов.
Коли Австро-Угорщина вже була на шлях розпаду, поляки були впевнені, що Львів — у них у кишені. Вони готувалися проголосити свою владу, чекаючи на офіційне передання повноважень. Але вони недооцінили рішучість українських січових стрільців.
Під час інтерв’ю Акіму Галімову історик Львівського національного університету імені Івана Франка та член україно-польської комісії Олег Павлишин розкрив деталі тієї вирішальної розмови:
«Дмитро Вітовський підійшов до голови Львівської делегації Української національної Ради Кості Левицького і повідомив, що ми повинні взяти владу у Львові цієї ночі, інакше ми її не візьмемо. І він погодився».
Все відбувалося за законами військового часу, а конспірація була настільки жорсткою, що навіть більшість делегатів Ради не розуміли, що готується. Лише кілька людей знали про плани Вітовського. Вони розуміли: якщо польська комісія в’їде у місто першою — боротьба за Львів закінчиться, так і не розпочавшись.
В ніч з 31 на 1 листопада українці вирішують силою взяти владу у Львові в свої руки до приїзду польської ліквідаційної комісії. Ці події в українській історіографії отримали назву «Листопадовий чин», на який Дмитро Вітовський зміг мобілізувати близько півтори тисячі українців, готових діяти будь-якої миті.
Ким були ці сміливці, і чи можна було уникнути війни, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: