Але, як виявилося, її історія набагато складніша, ніж нам здавалося. Понад 300 років вона була під впливом Московського патріархату, який намагався перетворити її на інструмент пропаганди «руского міра». Та попри всі зусилля, справжня історія України залишилася в стінах Лаври, немов у капсулі часу.
Князь, що не вписався в «рускій мір»
Мало хто знає, що до Лаври має безпосередній стосунок один із найвидатніших діячів свого часу – князь Костянтин Острозький. Він не лише був захисником православ'я, а й воював проти Москви у XVI столітті. Острозький настільки любив Лавру, що заповів поховати себе в Успенському соборі.
Після його смерті над похованням встановили величний і помпезний надгробок. Але коли московська церква отримала контроль над Лаврою, цей надгробок став для неї серйозною проблемою. Князь-борець проти Московії ніяк не вписувався в ідеологію «руского міра», яку вони прагнули нав'язати. Тому московські священники вирішили просто його заховати, подалі від людських очей. На жаль, під час Другої світової війни, внаслідок підриву собору радянськими диверсантами, надгробок був знищений. Його відновлення почалося лише в наш час.
Лавра – справжній історичний архів
Як розповів керівник заповідника Києво-Печерська Лавра Максим Остапенко, Лавра була не лише духовним центром, а й державницьким.
«Лавра – це набагато більше, ніж просто духовний центр. Вивчаючи видатних особистостей, пов'язаних із нею, ми бачимо, як майже тисячу років вона формувала Україну такою, якою ми її знаємо сьогодні. Поруч із духовним розвитком Лавра була потужним осередком державницьких ідей. Вона ставала колискою або надійною опорою для багатьох представників князівської та козацької еліти, зокрема для таких діячів, як Острозький та Мазепа», – зазначив він.
У часи Великого князівства Литовського та Руського Києво-Печерська лавра була головним місцем паломництва для православних вірян Європи, а також для дипломатів і мандрівників різних вір.
Сьогодні, коли українська держава повертає контроль над своєю святинею, до Лаври повертається і її справжня, незаідеологізована історія. І саме тут, серед древніх стін і підземних ходів, можна вивчати, як формувалася Україна – через вчинки героїв, які не вписувалися в чужі імперські наративи.
Більше про це – в проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: