Там, серед тайги, стояли хати-мазанки, а назви селищ дублювали карту Придніпров’я та Чернігівщини. Це був Зелений Клин — місце, де українці намагалися побудувати власну державу за тисячі кілометрів від дому.
На початку XX століття на ці землі масово переїжджали селяни з Полтавщини, Київщини та Чернігівщини. Вони шукали вільної землі та тікали від імперського гніту.
«Край росії на Далекому Сході, майже 10 000 кілометрів від українського кордону. І раптом — українські хати-мазанки під солом’яними стріхами. 100 років тому тут існував Зелений Клин. На території площею понад мільйон квадратних кілометрів жило понад чверть мільйона українців. Саме вони серед тайги засновували поселення та давали їм рідні назви», - розповів дослідник історії Акім Галімов.
На новому місці люди не просто виживали, а відтворювали звичний побут. Так виникли населені пункти, які існують і досі: Чугуївка, Прилуки, Ромни, Чернігівка, Кролевець, Рокитне та Біла Церква.
Чому саме «клини»?
Назва регіону має цілком практичне походження. У народній мові «клином» називали ділянку землі, яка вклинювалася між іншими наділами. Проте українці «вклинювалися» в різні частини імперії настільки масштабно, що кожен такий регіон отримав власну кольорову назву залежно від природи або особливостей місцевості.
Історики виділяють чотири основні напрямки української колонізації:
- Зелений Клин — Далекий Схід (територія навколо Амуру та Примор’я).
- Жовтий Клин — Нижнє Надволжя.
- Малиновий Клин — Кубань (землі, освоєні козаками).
- Сірий Клин — Південно-Західний Сибір та Північний Казахстан.
Але чому сьогодні вже майже не пам'ятають про ще одну Україну, яка постала за 1000 км від берегів Дніпра? Про це у своєму проєкті більш докладно розповів дослідник історії Акім Галімов:
Читай також: