Сьогодні ми часто згадуємо Волинь через призму трагедії, забуваючи, що за 15 років до кривавих подій там намагалися побудувати справжню територію порозуміння – це називали «Волинським експериментом».
Все почалося в 1926 році, коли очільником Волинського воєводства став поляк Генріх Юзевський, який народився в Києві і навіть встиг попрацювати міністром в уряді Української Народної Республіки. Його план був простим, але революційним.
Юзевський хотів, щоб українці почувалися на Волині як вдома. Як зазначає історик та віце-директор центру Мєрошевського Лукаш Адамський у розмові з дослідником історії Акімом Галімовим, воєвода прагнув реальної, а не паперової двомовності.
«Юзевський реально хотів, щоб дві національності — поляки і українці – жили дружньо. Щоб поляки навчалися української мови в школах, а українці — польської. Він хотів показати українцям, що в польській державі вони мають набагато кращі умови для національного розвитку, ніж в Радянському Союзі», — пояснив Лукаш Адамський.
Поки за кордоном, у радянській Україні, починався Голодомор та репресії, Волинь мала стати вітриною «кращого життя». І деякий час це працювало: відкривалися школи та розвивалася кооперація. Але все почало руйнуватися у 1938 році, коли Юзевського усунули з посади. Експеримент не просто згорнули — його фактично розтоптали грубими адміністративними методами.
Лукаш Адамський визнає, що події 1938 року — це темна сторінка, за яку соромно:
«Дійшло до кількох таких епізодів, з яких польська історія і поляки можуть тільки відчувати стид. Бо була спроба через адміністративний тиск змусити навіть кілька тисяч українських мешканців Волині прийняти римсько-католицьке віросповідання».
Чому план провалився, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: