У 1989 році, коли Україна ще була частиною Радянського Союзу, мало хто міг уявити, що звичайний музичний фестиваль стане початком відродження національної свідомості. Фестиваль «Червона рута», який отримав фінансову підтримку від комсомолу, став тим самим вогнем, що запалив іскру національного пробудження.
Історія «Червоної рути» розпочалася з ініціативи молодих ентузіастів, які прагнули популяризувати українську музику. Незважаючи на те, що фестиваль фінансувався комсомолом, організатори змогли використати ці кошти у розмірі 44 000 рублів, що на той час були величезними грошима, для досягнення зовсім інших цілей.
Перший фестиваль «Червона рута», який відбувся у Чернівцях, став справжнім відкриттям для багатьох українців. Тисячі людей з'їхалися на стадіон «Буковина», щоб насолодитися сучасною та драйвовою українською музикою.
«Фестиваль був присвячений пам'яті композитора Володимира Івасюка, який загинув за 10 років до того. Влада стверджувала, що він вчинив самогубство, тоді як більшість людей були переконані, що композитора закатувало КДБ за його відверто проукраїнську позицію», - розповів дослідник історії Акім Галімов.
Незважаючи на спроби влади контролювати фестиваль, «Червона рута» став символом свободи та національного самовираження.
«Незважаючи на кордони міліції та обшуки, глядачі потай приносили на стадіон синьо-жовті стяги. А під час нагородження переможців, володар гран-прі Василь Жданкін запросив на сцену музикантів Віктора Морозова та Едуарда Драча і вони разом заспівали «Ще не вмерла Україна», - каже Акім Галімов.
Це стало першим публічним виконанням гімну в радянській Україні.
«Глядачі розгорнули українські прапори, фестиваль вилився у неймовірний вибух національної свідомості. Це були не просто пісні українською, це був подих свободи, - згадує Акім Галімов. – Після першої «Червоної рути» люди відчули, що українська пісня – вона сучасна, драйвова і модна».
Фестиваль «Червона рута» почав кочувати містами України, українізуючи виконавців та глядачів. У 1991 році фестиваль приймало Запоріжжя, у 1993-му - Донецьк, у 1995-му - Крим. Всюди були величезні аншлаги, десятки тисяч глядачів. Моду на українську пісню підхопили радіо і телебачення.
У середині 90-х в Україні стали популярними хіт-паради та з'явилося перше талант-шоу. Проте росії не сподобався такий підйом української культури, і тому вже дуже швидко телепростір та радіо заполонив російський контент.
Більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова.
Читай також: