Європа була буквально залежною від китайського «люксу»: чаю, порцеляни та шовку. Проте імператорський уряд виставив жорсткі умови, вимагаючи за свої товари виключно золото та срібло, водночас максимально обмежуючий імпорт європейських товарів. Торгівля дозволялася лише у двох портах під суворим наглядом чиновників.
Британія, яка втрачала величезні запаси срібла, знайшла несподіване рішення — контрабанду опіуму. Наркотик був офіційно заборонений у Китаї ще з XVIII століття, але англійських купців це не зупиняло. Наслідки виявилися жахливими.
«Наркотик вживали всі: від бідняків до еліти. Мільйони китайців перетворилися на наркоманів. Це не була біда тільки нижчих прошарків населення – опіум курили усі. За оцінкою сучасників, від залежності страждали до 20% столичних чиновників, палили навіть пекінські придворні», - розповів дослідник історії Акім Галімов.
Китайський імператор намагався зупинити епідемію указами та вимогами до Лондона, але дипломатія не діяла на бізнес, що приносив надприбутки. Тому китайська влада конфіскувала у британських контрабандистів 20 000 ящиків та тюків з опіумом — це близько 1500 тонн товару, і публічно все знищила, що стало для Британії приводом для початку бойових дій.
«Після серії зіткнень на морі та суходолі Китай, який технічно поступався британському флоту, програв. Умови мирного договору були принизливими: англійці отримали право вільної торгівлі у п’яти портах, а їхні товари звільнили від будь-якого мита», - розповів Акім Галімов.
Згодом відбулася Друга опіумна війна, але цього разу до Британії приєдналася Франція, яка також прагнула отримати свою частку на величезному ринку. І цього разу Піднебесна також зазнала поразки.
«Китай остаточно програв, а англійські купці отримали право легально ввозити опіум», - резюмував фінал цього протистояння дослідник історії.
Ці події на десятиліття послабили Китай і змінили карту світу, зокрема й долю територій, що пізніше відійшли Російській імперії. Але більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: