На околиці Києва, в лісовій тиші, знаходиться місце, про яке має знати кожен. Це Биківнянський ліс — найбільша в Україні братська могила жертв сталінських репресій, але ми досі не знаємо, скільки саме людей тут поховано. І цифри різняться просто шалено.
У період з 1937 по 1941 роки радянська влада перетворила Биківнянський ліс на секретний цвинтар. Тут таємно ховали тих, кого режим вважав ворогами, — жертв «Великого терору».
«Справа у тому, що советська влада довгі роки і навіть десятиліття намагалася приховувати інформацію про це місце», - зазначив дослідник історії Акім Галімов.
Важко навіть уявити, але офіційні дані про жертв коливаються від 20 до 100 тисяч людей. Це може бути як населення невеликого містечка, так і цілого обласного центру.
Різниця у 80 тисяч — це не просто статистична похибка, це злочинна неточність щодо людських доль. І замість того, щоб фіксувати правду, радянська система працювала на її знищення.
Найбільша трагедія в тому, що навіть зараз, через стільки десятиліть, готового списку жертв не існує. Дослідники змушені виконувати неймовірно складну, фактично детективну роботу.
Тетяна Шептицька, заступниця директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», детально пояснила механізм пошуку, і це звучить як справжній квест:
- Розсіяні документи. Акти та протоколи про розстріли розкидані по різних архівних справах. Вони не лежали охайною стопкою в одній папці. Доводиться шукати буквально «по крихтах».
- «Московський чинник». Велика проблема — частина документів зберігається не в Україні. Вони знаходяться в росії, в архівах ФСБ. Зрозуміло, що доступу до них просто немає, і це суттєво гальмує встановлення повної картини.
- Верифікація імен. Науковці можуть оперувати лише тим, що вже верифікували та підтвердили. Наразі в їхній базі даних є приблизно 23 000 прізвищ. Це титанічна праця, але це лише частина ймовірної кількості загиблих.
Пошуки імен не припиняються. Дослідники продовжують працювати, і, що важливо, вони відповідають на запити родичів.
«Іноді таким способом знаходиться людина: коли родич надсилає нам запити, ми шукаємо інформацію в архівах і з’ясовуємо, що ця людина була розстріляна в Києві і похована тут, у нас в Биківні», - розповіла Тетяна Шептицька про те, як іноді знаходиться людина.
Чому нам так важливо знати правду про Биківню і пам’ятати про ті події сьогодні? Відповідь – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: