Це не просто статистика, це тисячі обірваних життів. Хто ж ці люди, які опинилися під прицілом НКВС? І чому саме вони стали мішенню для каральної машини?
Нещодавно вийшло дуже важливе інтерв’ю, яке проливає світло на ці питання. Заступниця директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька поділилася результатами досліджень з дослідником історії Акімом Галімовим, і ці дані вражають своєю деталізацією.
Три категорії смерті
Вчені підрахували: у Биківнянському лісі поховані представники понад 30 національностей! Це люди абсолютно різного походження, професій та віку. Але, як пояснює пані Шептицька, здебільшого репресії спрямовувалися на цілком визначені категорії.
«Цей оперативний наказ НКВС мав конкретну назву про операцію з репресування «колишніх куркулів, кримінальних злочинців та антирадянських елементів»», – зазначає дослідниця.
Отже, влада офіційно визначила три основні групи, проти яких насамперед спрямовувала свої каральні акції.
Найпідступнішою, безумовно, була третя категорія – «антирадянські елементи». Це був своєрідний гумовий термін. Під нього міг потрапити будь-хто! Людину могли знищити лише через «неправильне» з позиції влади соціальне чи національне походження. Наприклад, якщо у роду були дворяни чи священники – це вже був гарантований квиток до цієї небезпечної категорії.
Знищення за етнічне коріння
Крім цієї великої операції, НКВС проводив низку жахливих каральних акцій виключно за національними лініями. Людей знищували фактично за їхнє етнічне коріння.
Тетяна Шептицька підтверджує, що в Биківні лежать громадяни СРСР, які жили в Києві чи області, але мали інше, неросійське чи неукраїнське, етнічне коріння.
«Поляки, німці, білоруси, чехи, євреї – їх тут багато. Знайдено навіть невеличку групу греків та балканських ромів», - поділилася Тетяна Шептицька.
Полювання на «небезпечних»
Звісно, органи полювали і за тими, хто мав у біографії «небезпечні» для режиму факти.
«Особливою мішенню були люди, які брали участь в українській визвольній боротьбі 1917–1921 років, навіть попри те, що з того моменту минуло вже два десятиліття», - Тетяна Шептицька.
Влада нічого не забувала. Вона також полювала за видатними діячами української культури – людьми, які формували національну ідентичність і могли стати ідейними лідерами.
А усі жертви перед смертю пройшли один і той самий жахливий шлях. Дослідник історії Акім Галімов в деталях розповів про нього у своєму проєкті, щоб показати, як працювала сталінська репресивна система. Більше – у відео:
Читай також: