Чому про це мовчали? Бо доступ до правди завжди був під сімома замками для тих, хто хотів бачити козаків лише як «молодших братів» у постолах.
Ключ до цієї таємниці знайшла українка Марина Тратнер. Вона не професійний історик, а юристка, яка давно вже мешкає у Швеції. ЇЇ великі дослідження історії України почалися, коли жінка зрозуміла, що майже нічого не знає про свій рід.
«Я знаю свою історію лише до 1932 року. До моменту, коли більшовики спровокували Голодомор і мій дідусь зміг виїхати за кордон», - розповіла в інтерв’ю досліднику історії Акіму Галімову Марина Тратнер.
Саме це бажання знайти своє коріння привело її до архівів Стокгольма, де на неї чекав справжній історичний шок у вигляді 1200 прадавніх сторінок рукописів, написані готичним курсивом, де літери нагадують химерні сплетіння гілок. Але найскладнішим у розшифровці виявилася мова: дин лист міг починатися шведською, переходити на вишукану латину, вставляти фрази німецькою та закінчуватися французьким шармом.
«Я бачу написи «Хмельницький», «Хмельницький», бачу — «козаки», «козаки», «козаки»... А решту не можу прочитати! Складність була в тому, що листи були написані від руки, і в одному документі була суміш з кількох мов», — розповіла жінка.
Це був справжній дипломатичний код XVII століття. Поки радянські ідеологи малювали Хмельницького як простакуватого ватажка, шведські архіви свідчать про інше. Там — листування європейського рівня, складна геополітика та визнання козацької держави як серйозного гравця на карті світу.
Чому ми дізнаємося про це лише зараз? Чому українські історики десятиліттями не бачили цих рукописів? І хто в цьому «зникненні» важливих для історії України документів зіграв ключову роль? Про це і більше – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
- Битва під Оршею: як Костянтин Острозький із 15-тисячним військом помножив на нуль 80-тисячну армію Московії?
- Мова, ікони, книги: як українська культура сформувала мистецтво Великого князівства Литовського?
- Магдебурзьке право: як ця система ще у 14-му столітті заклала основу демократії сучасної України?