Із трьома шестилітровими бутлями Юля кожного тижня ходить до сусіднього магазину. Там набирає воду з автомата, бо вона смачніша. Із крану вода тхне, тож Юля жодного разу не ризикнула її навіть спробувати.
До крану Юлі та більшості киян через трубопроводи вода потрапляє з Десни або Дніпра. На цій станції очищають воду із головної артерії країни. Тут річкову воду хлорують, додають реагенти, які позбавляють її від бруду, та пропускають через фільтри. На кожному етапі спеціалісти контролюють її якість.
На водопровідній станції запевняють: до трубопроводу вода потрапляє чиста, тож пити її можна, навіть самі не гидують.
З першого січня перевірятимуть страховий поліс на машину
Хлор, яким по всій країні обробляють воду, – небезпечний, запевняє доктор хімічних наук Владислав Гончарук. В інституті, яким він керує, проводять аналізи води із різних точок не лише Києва, а й інших регіонів країни. Чого в рідині тільки не знаходять спеціалісти. Алюміній, залізо, марганець та цинк, але найстрашніше – хлор. Бо він руйнує клітини у риб, тому вони гинуть у воді. Для людини це теж несе небезпеку.
Окрім хлору у воді – безліч хвороботворних бактерій, які розмножуються у трубопроводі. Євген разом зі своїми співробітниками займається інвентаризацією водопровідних мереж у Житомирі, Кропивницькому та ще кількох містах. Каже, стан труб – просто жахає. Труба, по якій вода тече у крани місцевих мешканців, більше схожа на каналізаційну.
Зараз реконструкції потребують майже 70 тисяч кілометрів водопровідних труб по всій країні. На це потрібні величезні кошти – майже 8 мільярдів доларів.
Початок реконструкції станції запланований на найближчий рік. Однак сам процес – тривалий. Тож аби не сталося екологічної катастрофи…
Більше новин з понеділка по п'ятницю о 18:15 у програмі Спецкор на 2+2.