Маскувальний одяг, той, що видає Міноборони, швидко зношується й за кольором не дуже зливається зі степами Сходу. Тож волонтери своїм коштом купують матеріал, кроють, шиють й везуть одяг для наших бійців на фронт. А тим часом військові тиловики рапортують, що забезпечують усім необхідним підрозділи на Сході.
Нині маскувальних костюмів бійці української армії потребують найбільше. Адже все, що мають у запасі: це старі ряданські пластикові сітки.
Переселенці зі Сходу, заручившись допомогою київських волонтерів, почали плести кікімори для снайперів, аби ті зникали з поля зору ворога. Лише за три тижні жінки виготовили 20 маскувальних костюмів-кікімор і передали їх у зону АТО.
Фабричні костюми коштують 600-800 гривень. І їх колір, стверджують волонтери, геть не підходить до степової місцевості Сходу. Опісля першого подарунка українським солдатам, прохань зробити ще – сотні. Жінки працюють зранку і до пізньої ночі.
На виготовлення одного костюма витрачають кілька днів і десять мішків. Один вартує 5 гривень. А приміром ось таку сітку для маскування плетуть у кілька рук, близько тижня.
Офіцер запасу, який пропрацював в українській армії 10-ть років, а нині перевозить спорядження для бійців у зону АТО, розповідає: від таких костюмів - залежить життя солдата.
Ігор Франчук, офіцер запасу, експерт-консультант з питань застосування воєнного спорядження: "Этот костюм будет хорошо работать. Чем он хорош? Он полностью убирает очертания человека. То Есть находясь рядом с небольшими кустами на местности оно выглядит как какой-то кустик, какой-то холмик. Вещь практичная. Она не имеет под собой веса, легко упаковывается и при необходимости сворачивается в любово рода компресионний мешок".
Такий захист для українських снайперів знадобиться лише до першого снігу. Адже тоді кікімори побіліють. Ну а поки що волонтерам бракує метеріалу для такої роботи, робочих рук та теплого приміщення.